Повчання 15

Авва Доротей “Повчання та Послання” Повчання 15

dorotei_1ПРО СВЯТУ ЧОТИРИДЕСЯТНИЦЮ

У Законі написано, що Мойсей звелів синам Ізраїля щороку давати десятину зі всього, що вони надбали, і, чинячи так, мали вони благословення в усіх ділах своїх. Знаючи це, святі Апостоли встановили й передали на допомогу нам і як благодіяння душам нашим ще щось більше і вище, – щоб ми відділяли десятину від самих днів життя нашого й посвячували її Богові, щоб і ми, таким чином, отримали благословення на всі діла наші й щорічно очищали гріхи, які ми вчинили протягом цілого року. Розваживши так, вони освятили нам із трьохсот шістдесяти п’яти днів року оці сім тижнів святої Чотиридесятниці. Таким чином відділили вони оці сім тижнів. Але згодом Отці забажали додати до них іще один тиждень: по-перше, для того, щоб ті, хто бажає ввійти в подвиг посту, протягом цього тижня привчалися й наче приготовлялися до нього; по-друге, для того, щоб вшанувати число днів посту Чотиридесятниці, під час якої постив Господь наш Ісус Христос. Бо, віднявши від восьми тижнів суботи й неділі, отримуємо сорок днів, а піст святої Суботи вважається особливим, тому що вона є найсвященніша і єдина посна з усіх субот року. А сім тижнів без субот і неділь становлять тридцять п’ять днів; потім, додавши піст святої Великої Суботи й половину Світлої і світлоносної ночі, отримуємо тридцять шість з половиною днів, що й становить з усією точністю десяту частину трьохсот шістдесяти п’яти днів року. Бо десята частина трьохсот є тридцять, десята частка шістдесяти є шість, а десяту частину п’яти становить половина (Світлого дня). Ось, як ми сказали, тридцять шість днів з половиною; ось, так би мовити, десятина всього року, яку, як я сказав, освятили для нас святі Апостоли для покаяння й очищення гріхів усього року.

Отож блажен, браття, хто добре і як належить збереже себе в ці святі дні. Бо хоч трапляється йому, як людині, згрішити з немочі чи з недбальства, але ось Бог дав ці святі дні для того, щоб коли хто постарається уважно й смиренномудро потурбуватися про себе й покаятися у гріхах своїх, то він очиститься від гріхів, які вчинив протягом усього року. Тоді душа його звільниться від тягаря, і таким способом він очищений дійде до святого дня Воскресення й неосудно причаститься святих Таїн, зробившись через покаяння під час цього святого Посту новою людиною. Такий у радості й веселості духовній, з Божою поміччю, святкуватиме цілу святу П’ятдесятницю, бо П’ятдесятниця, як кажуть отці, є спокій і воскресення душі. Це і знаменується тим, що ми всю святу П’ятдесятницю не приклоняємо колін.

Тож кожен, хто бажає в ці дні очиститися від гріхів, вчинених протягом цілого року, передусім має утримуватися від великої кількості страв, бо безмір їжі, як кажуть отці, породжує для людини всіляке зло. Він має також вистерігатися, щоб не порушувати посту без великої потреби, не шукати смачної страви й не обтяжувати себе великою кількістю їжі чи пиття. Бо існує два види обжерства. Перший – коли людина шукає приємності в їжі, і не завжди хоче їсти багато, але бажає смачного. Трапляється, що такий, коли споживає страву, яка йому подобається, до такої міри переможений її приємним смаком, що притримує страву в роті, довго жує її і через приємний смак не наважується проковтнути її. Це називається по-грецьки лемаргія – гортанобісся. А іншого поборює багатоїдство: він не бажає добрих страв, не турбується про їхній смак, але чи вони добрі, чи ні – він хоче тільки їсти, і не розбирає, які вони. Він дбає лише про те, щоб наповнити своє черево. Це називається гастримаргія, тобто черевобісся. Скажу вам і про походження цих назв. Словом «маргенін» – біснуватися – говорять еллінські вчені про того, хто біснується, а словом «маргос» називають біснуватого. Тож коли в когось буває ця недуга, тобто біснування до наповнення черева, тоді це називається гастримаргія. А коли біснування буває тільки для насолоди гортані, то це називається лемаргія. Тому-то хто бажає очиститися від гріхів своїх, той мусить дуже уважно остерігатися й уникати цих видів обжерства, бо вони задовільняють не потребу тіла, а пристрасть, і якщо хтось піддається їм, то це зараховується йому за гріх. Як у законному шлюбі й розпусті дія буває та сама, однак мета виявляє різницю справи, бо один єднається для народження дітей, а інший – для задоволення свого сладострастя; те саме можна сказати й про їжу: їсти за потребою і їсти задля насолоди смаком – справа однакова, а гріх полягає в намірі. Їсти з потреби означає, що хтось визначив для себе, скільки їжі вживати на день. І якщо він бачить, що ця визначена кількість обтяжує його і треба її дещо зменшити, то він і зменшує її; або якщо вона не обтяжує його, але й недостатня для тіла – так, що треба трішки додати, він і додає трохи. Таким чином, добре випробувавши свою потребу, дотримується потім визначеної (міри) і приймає їжу не для насолоди, а бажаючи підтримати силу свого тіла. Проте й цю кількість, яку споживаємо, треба приймати з молитвою й осуджувати себе у своєму помислі як негідних жодної їжі й потіхи. Не треба також звертати уваги на те, що інші через випадкову потребу чи необхідність бувають заспокоєні, щоб і собі не забажати спокою. І взагалі, не треба думати, що заспокоєння тіла є легким для душі. Одного разу, коли я ще був у кеновії, пішов я відвідати одного зі старців, бо там було багато великих старців, і побачив, що брат, який йому служив, разом із ним споживав їжу. Побачивши це, я сказав йому наодинці: «Хіба не знаєш ти, брате, що ці старці, які, як бачиш, споживають їжу і чинять собі з конечності деяку полегшу, подібні до людей, що придбали скарбничку. Довго працюючи, вони клали до неї заробіток, поки не наповнили її. Коли ж наповнили і запечатали, то знову стали працювати собі на видатки й зібрали ще по тисячі золотих монет, щоб мати звідки брати в час потреби і зберегти те, що покладено до скарбнички. Так і ці старці, довго працюючи, зібрали собі скарб в юності своїй і, запечатавши його, придбали ще трохи, щоб мати це на час старості чи немочі і брати з нього, а зібране раніше зберігати укритим. А ми не придбали ще й самої скарбнички. Із чого ж станемо тратити? Тому ми й мусимо, як я сказав, споживати їжу відповідно до потреби тіла, осуджувати самих себе і вважати себе негідними ніякої утіхи і навіть самого монашого життя, і не без стриманості споживати їжу: таким чином вона не буде нам на осудження. Це сказали ми про стриманість черева. Але ми не лише в їжі маємо мати міру, а й утримуватися від усякого іншого гріха, щоб, як постимо ми черевом, так постили ми і язиком, стримуючись від наклепів, від брехні, від пустослів’я, від зневаги, від гніву і, одне слово, від усякого гріха, який чинимо язиком. Також (слід) постити й очима, тобто не дивитися на речі суєтні, не давати волі очам, ні на кого не дивитися безсоромно і без страху. Також і руки, і ноги слід стримувати від всякого злого діла. Постячи таким чином, як каже святий Василій Великий, постом благовгодним, відходячи від усякого гріха, звершуваного усіма нашими чуттями, осягнемо святого дня Воскресення, зробившись, як ми сказали, новими, чистими й гідними причастя Святих Таїн. Та спершу вийдімо назустріч Господу нашому Ісусові Христові, що гряде постраждати, і з оливковими та пальмовими гілками приймімо Його, що сидить на осляті і входить у святий град Єрусалим.

Для чого (Господь) возсів на осля? Він возсів на осля для того, щоб душу нашу, що уподібнилася, як: каже пророк, до скотів безсловесних і нерозумних, – як Слово Боже, – навернути й підкорити Своєму Божеству. Що означає, що Його зустрічають із пальмовими та оливковими гілками? Коли хтось піде на війну з ворогом своїм і повернеться переможцем, то всі (піддані) зустрічають його як переможця, з пальмовими гілками, бо пальмові галузки є символом перемоги. Так само коли хтось терпить кривду від іншого й хоче звернутися до чоловіка, який може захистити його, то він приносить йому оливкові галузки, взиваючи й благаючи про помилування і допомогу, бо оливкові гілки – це символ милості. Тому й ми зустрічаємо Владику нашого Христа з пальмовими гілками як переможця, бо Він переміг нашого ворога; а з галузками оливковими, бо просимо в Нього милості, благаючи, щоб як Він переміг за нас, так щоб і ми перемогли через Нього, щоб ми стали носіями (знаку) перемоги не тільки заради тієї перемоги, яку Він отримав за нас, а й заради тієї, яку ми отримали через Нього, молитвами всіх святих. Йому ж подобає всяка слава, честь і поклоніння на віки віків. Амінь.

Залишити відповідь