Повчання 18

Авва Доротей “Повчання та Послання” Повчання 18.

dorotei_4ДО БРАТА, ЯКИЙ ПРОХОДИТЬ
КЕЛАРСЬКУ СЛУЖБУ

Якщо не хочеш впадати в роздратування і злопам’ятність, то цілком не май прив’язаності до речей і не турбуйся ними понад міру; але і не занедбуй їх, як маловажливі та дріб’язкові; коли хто просить їх у тебе, то давай, коли ж він випадково, а чи через недбальство розіб’є або загубить щось, не сумуй. (Втім), ти маєш так поводитися не через недбайливість до монастирських речей, бо ти зобов’язаний усією силою і з усяким старанням турбуватися про них, а через бажання оберігати себе від збентеження й суперечок, постійно виявляючи перед Богом твоє по силі старання. А досягнути цього ти можеш тільки тоді, коли будеш розпоряджатися монастирськими речами не як своїми власними, а як речами, які принесені Богові і лише довірені твоїй опіці. Перше наставляє нас на те, щоб не мати прив’язаності до речей, а друге – на те, щоб не нехтувати ними. Якщо ж ти не маєш на увазі цієї мети, то будь упевнений, що не перестанеш наражатися на збентеження і бентежити себе та інших.

Питання. Думка моя радіє з цих слів і бажає, щоб це було так; але чому ж я виявляюся неготовим, коли це потрібно?

Відповідь. Тому, що не завжди в цьому повчаєшся. Якщо хочеш мати ці думки у відповідний час, то вправляйся в них завжди, постійно йди за ними і віруй Богові, що матимеш успіх. Молитву підкріплюй повчанням у Божественному Писанні. Хворим догоджай – найперше для того, щоб через це здобути милосердя, як я часто говорив; а також тому, що якщо ти захворієш, то Бог поставить людину, яка послужить тобі, адже сказав Він: «Якою мірою міряєте, такою й вам відміряють» (Мт. 7,2). Коли ж постараєшся виконати справу, в міру сили твоєї і совісті, то мусиш знати й переконати себе, що ти ще не збагнув істинної путі, а тому й зобов’язаний без збентеження і смутку, а з радістю приймати, коли почуєш, що ти согрішив в тому, що, на твою думку, вчинив ти згідно з совістю. Адже судженням тих, що розумніші від тебе, всі недоліки виправляються, а те, що вчинено добре, утверджується. Постарайся досягти успіху, щоб, коли трапиться скорбота, чи тілесна, а чи духовна, ти міг би перенести її без печалі, без тягаря і з терпеливістю. Коли почуєш, начебто ти вчинив те, чого ти не робив, то не дивуйся з того і не засмучуйся, але відразу ж зі смиренням поклонися тому, хто сказав тобі це, кажучи йому: «Прости мені і помолися за мене», – і потім мовчи, як заповідали отці. А коли він запитає тебе, правда це чи ні, тоді поклонися зі смиренням і скажи по правді, як було діло, і, сказавши, знову поклонися зі смиренням, кажучи: «Прости мені і помолися за мене».

Питання. Що маю робити? Я не завжди буваю в одному й тому ж настрої під час зустрічі з братами.

Відповідь. Ти ще не можеш бути в одному і тому ж настрої при зустрічі з братами; однак старайся не спокуситися чим-небудь, нікого не судити, не ганити, не помічати слів, діл чи рухів брата, які не приносять тобі користі, а краще старайся зі всього витягати для себе науку. Не бажай марнославно виявити себе ні в слові, ні в ділі. Здобудь поміркованість у їжі та у словах твоїх навіть до найменшого. Знай, що той, кого поборює якийсь пристрасний помисел, або хто терпить від нього і не сповідається з нього, той сам зміцнює його проти себе, тобто надає помислові сили ще більше поборювати й мучити його. Якщо ж він почне боротися і противитися помислові своєму і вчинить наперекір йому, то, як ми часто говорили, пристрасть слабне й не має сили поборювати його і наводити на нього печалі; і таким способом, помаленьку, подвизаючись та отримуючи допомогу від Бога, він подолає і саму пристрасть. Бог нехай покриє нас молитвами всіх святих. Амінь.

Питання. Чому авва Пімен сказав, що боятися Бога, молитися Богові та чинити добро ближньому є трьома головними чеснотами?

Відповідь. Про те, щоб боятися Бога, старець сказав тому, що страх Божий передує всякій чесноті, бо «початок мудрості – страх Господній» (Пс. 110,10), і без страху Божого ніхто не може ні досягти чесноти, ані зробити що-небудь добре; бо «страхом Господнім ухиляється всякий від зла» (Прип. 15, 27). А що слід молитися Богові він сказав тому, що людина сама по собі не може ні придбати чесноту, ні вчинити що-небудь добре, як я вже зауважив, хоча б вона почала старатися про це у страсі Божому; ніщо не звершується без помочі Божої; тож неодмінно потрібні й наші старання, і поміч Божа.

Через те людина має завжди молитися Богові і просити Його допомогти їй і сприяння їй у всякій справі. А робити добро ближньому є справою любові. Той, хто боїться Бога, і той, хто Богові молиться, приносить користь тільки собі одному, а всяка чеснота удосконалюється любов’ю до ближнього; тому старець і сказав, що (слід) чинити добро ближньому. Тому той, хто боїться Бога й молиться Йому, мусить приносити користь і ближньому, і чинити йому добро, бо це, як сказав я, є любов’ю, яка є сповненням чеснот, як каже святий Апостол (Рим. 13, 30). Богові нашому слава на віки віків. Амінь.

Залишити відповідь