Повчання 19

Авва Доротей “Повчання та Послання” Повчання 19.

РІЗНІ КОРОТКІ ВИСЛОВИ

Авва Доротей говорив, що той, хто покладається на власний розум чи на свій розсуд, не може слухатися ближнього ані наслідувати його добрий вчинок.

Говорив також: ми – пристрасні, тож анітрохи не можемо довіряти своєму серцю, адже криве правило і пряме викривить.

Говорив також: хто не зневажить усіх речей, слави і тілесного спокою, а водночас і самовиправдання, той не може ні відсікти своїх забаганок, ні позбутися гніву та скорботи, ні заспокоїти ближнього.

Говорив також: не велике діло не судити того чи співчувати тому, хто перебуває в скорботі і підкоряється тобі; але велике діло – не судити того, хто тобі перечить, не мстити йому із пристрасті, не погоджуватися з тими, хто його осуджує, і радіти разом з тим, кого визнали за кращого від тебе.

Іще сказав: не вимагай любові від ближнього, бо той, хто вимагає її, бентежиться, коли її не зустріне; але краще ти сам вияви любов до ближнього, і заспокоїшся, і таким чином приведеш і ближнього до любові.

Іще сказав: хто вчинить діло, угодне Богові, на того неодмінно прийде спокуса, адже спокуса або передує всякому доброму ділу, або приходить після нього; та й те, що робиться заради Бога, не може бути твердим, якщо не буде випробуване спокусою.

Іще сказав: ніщо так тісно не поєднує людей між собою, як те, коли вони співрадіють (одне одному) в тому самому і мають однаковий напрям думок.

Іще сказав: не гордувати подаянням ближнього є ділом смиренномудрості; і треба приймати це (подаяння) з вдячністю, хоча б воно було мале та незначне.

Іще сказав: якщо мені трапиться яке-небудь діло, то мені приємніше вчинити за радою ближнього, хоч би й випало зіпсувати це діло, проте за його радою, аніж і добре виконати його, вчинивши за своєю волею.

Іще сказав: у всякому ділі добре самому дбати про те мізерне, чого потребуєш, бо не корисно в усьому бути заспокоєним.

Іще сказав: у всякому ділі, яке мені траплялося, я ніколи не бажав забезпечуватися людською мудрістю: а, що б там не було, я завжди чиню згідно з моїми силами і все поручаю Богові.

Іще сказав: хто не має своєї волі, той завжди виконує своє бажання. Оскільки такий не має свого бажання, то, що б не сталося, він зі всього буває задоволений, і так виходить, що він завжди виконує свої бажання; адже він не хоче, щоб діла чинилися так, як він бажає, а хоче, щоб вони були так, як будуть.

Іще сказав: не личить кому-небудь виправляти брата в той самий час, коли він грішить проти тебе; та й іншим часом не треба чинити це для того, щоб помститися за себе.

Говорив також: не чини зла навіть на жарт; адже трапляється, що хтось спочатку, жартуючи, чинить зло, а потім, і не хотячи, ним захоплюється.

Говорив також: не слід бажати позбутися пристрасті для того, щоб уникнути скорботи, яка приходить від неї, але з абсолютної ненависті до неї, як сказано: «Ненавистю повною я зненавидів їх, вони ворогами мені стали» (Пс. 138, 22).

Говорив також: неможливо комусь розгніватися на ближнього, якщо серце його спершу не вознесеться над ним, якщо він не принизив його і не поставив себе вищим від нього.

Говорив також: прикметою того, що хтось добровільно чинить пристрасть, є його збентеження в той час, коли його викривають чи виправляють з неї. А без збентеження переносити викриття, тобто напоумлення, є прикметою того, що хтось був переможений пристрастю або вчинив її з незнання. Богові ж нашому належить слава на віки віків. Амінь.