Повчання 21

Теодор Студит “Повчання для подвижництва монахам”

monach_9У доброму перебувайте, і не підпускайте до себе ворога,
так щоб він жалівся: “Усі повстали проти мене”.

Утримуйте чистою перед очима душі вашої стезю заповідей, з покірністю усвідомлюючи й поправляючи всіляке спотикання чи непослух якийсь, що вартий осуду, чи суперечку, що покриває соромом; праведним шляхом прямуйте і знайдете спокій для душ ваших. Ненависник же користується будь-якою нагодою, щоб пробратися до нашого братства і збурити його. Не приймайте його, захищаючись щитом віри і відбиваючись мечем Слова Божого, і цей губитель ніколи не знайде собі пристановища серед вас і не похвалиться, що довів вас до падіння. Покажіть себе загоном воїнства Божого, неприступним для нього, і нехай він замість того, щоб вихвалятися, жаліється, як колись св. Макарію1: “Усі повстали проти мене мене.” Вождем майте Христа Господа, а помічниками й оборонцями ангелів небесних. “Не дасть нозі твоїй спіткнутись, Той, що тебе пильнує, не буде дрімати. О, ні! Не спить і не дрімає Той, що Ізраїля пильнує” (Пс. 121. 3,4).

1 Святий Макарій Великий, Єгипетський (грец. О Аγιος Μακαριος ο Αιγuπτιος; лат. Sanctus Macarius Egyptius, бл. 293-391 рр.) народився в селі Птинапор (Шабшір) у Єгипті. За велінням батьків він одружився, але після смерті дружини вирішив стати монахом. Згодом, поховавши батьків, пішов до старця (духовного отця) і від нього навчився плести кошики, а насамперед, бути уважним у пості та молитві. Місцевий єпископ висвятив Макарія проти його волі на священика місцевої церкви, але він таємно вибрався до іншого місця. Якось одна жінка обмовила його, що він її звів, і преподобний переніс наклеп із великим смиренням. Без жодного нарікання він висилав гроші, які одержував за плетені кошики, на допомогу вагітній жінці. Коли вона наостанку виявила ім’я справжнього батька дитини, то її батьки хотіли перепросити святого. Уникаючи похвал, він утік від них та поселився на горі Нітрії у пустині Фаран. Після трьох років у пустині Макарій подався до св. Антонія Великого, батька єгипетського монашества, і став відданим його учнем та послідовником. За благословенням св. Антонія він подався до монастиря Скит на півночі Єгипту. У подвижницькому житті він відбивав страшні напади демонів. Одного разу, коли він ніс пальмові листки для плетення кошиків, його зустрів на шляху біс і намагався вдарити його косою, проте безуспішно, а потім викрикнув: „Макарію, я дуже мучуся через тебе, бо не можу тебе подолати. Я роблю все те, що й ти. Ти постиш, а я не їм нічого. Ти чуваєш, а я ніколи не сплю. Тільки в одному ти мене перевищуєш: у смиренні”. Іншим разом святий побачив лукавого, який ніс на собі гарбузи. Святий запитав диявола, навіщо він понакидав на себе гарбузів. Той відповів, що несе в монастир їжу ченцям. Дочекавшись повернення нечистого, преподобний запитав його, чи успішний був його похід. Диявол відповів, що невдалий, бо всі монахи повстали проти нього, хоч один монах, як зізнався лукавий, крутиться навколо нього, як дзиґа. Святий пішов до того монастиря і, знайшовши того ченця, настановив його як боротися з бісом та повернувся назад у пустелю. Згодом, побачивши знову диявола, який прямував до того самого монастиря спокушати ченців, преподобний запитав його про результат його походу. Нечистий пожалівся святому, ще не знайшов жодного ченця, який би його послухав, і навіть той чернець, який його слухався краще за інших, був найбільш налаштований проти нього. Диявол вирішив довго не появлятися в тому монастирі. Коли св. Макарію сповнилося 40 літ, його обрали головою монахів, що жили в Скитській пустині. Він і далі виявляв глибоке смирення. Одного разу святий отець натрапив на злодія, що накладав його речі на осля біля його келії. Макарій почав допомагати йому прив’язувати вантаж, не виявляючи, що це його речі краде злодій. Смиренність і лагідність монаха Макарія змінювала людські душі. Він казав: „Шкідливе слово перетворює добре на зле, а добре слово перетворює зле на добре.” Він також казав: „Для молитви непотрібно багато слів, просто треба казати: „Господи, як Ти бажаєш і як Ти знаєш, помилуй мене!” Життя Макарія було дуже суворим, а їв він тільки раз на тиждень. Святий повчав своїх учнів: „Упродовж останніх 20 літ я ніколи не їв, не пив і не спав стільки, скільки потребувало моє тіло”. Проживши 60 літ у пустелі, де преподобний був духовним отцем багатьох святих пустельників, він удостоївся від Бога дивовижних дарів і великої сили. Макарій воскрешав мертвих і зціляв хворих. Св. Макарій прожив понад 90 літ і упокоївся в Бозі. Його святі мощі спочивають у м. Амальфі в Італії. За його молитвами нехай і ми навчимося любити смирення, молитву та піст. Пам’ять св. Макарія святкується 1-го лютого. Твори св. Макарія містяться в І томі Добротолюбія.

Залишити відповідь