Повчання 27

Теодор Студит “Повчання для подвижництва монахам”

dorofey_41. Багато трудів і терпіння вимагають щоденні церковні служби,
нужденне утримання, виконання правил спільноти,
покарання та епітимії1;
але оскільки це веде до спасіння і за це нагорода, то будьте мужніми.
2. Змагайте, щоби мудрими бути на добро і нерозумними на зло;
а особливо, щоб розмова ваша булла впорядкована.

1. Моліться і просіть Бога, щоб дав мені слово відкрити смиренні вуста мої для того, щоб утішити й надихнути душі ваші, бо бачу я, браття мої, які великі труди ви щодня піднімаєте, – у чуваннях і виконанні молитовного правила, прокидаєтеся для цього опівночі й перед опівніччю, а потім у певні години сім разів на день сповідаєтесь Господеві про долю правди Його, на колінах клянчите і з багатьма по-клонами, відбиваючись від лихих помислів та відкриваючи їх перед отцями, переносячи через це сором і відбуваючи епітимії, а тимто й відбиваються розпечені стріли лукавого; додам до цього: переборюєте дрімоту, стримуєте себе, відкидаючи бажання наїдків і напоїв, відпочинку і прогулянок, до яких таке охоче тіло, маєте сутички із братами, покірно носите брудну, деколи, одежу, неохайну, неставну, діряву; і ще: цього не говори, на це не дивись, того не рухай, туди не ходи, в цьому обмежуй себе, при отому не будь малодушним, а до цього будь завжди готовим, і від того не відриваися… оце все і таке інше – вельми трудне, важке і прикре для нас. Проте, якщо направлене воно на спасіння душ наших, то повинно бути для нас солодким, легким і зручним, щоб могли ми разом з апостолом сказати про себе: “В усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки Тому, Хто полюбив нас”, завдяки Господу Богу (Рм. 8,37). Вінець небесний приготований вам, вінець мучеництва й радість невимовна, і насолода благами вічними. “Сміло! І нехай ваше серце буде одважне, ви всі, що уповаєте на Господа” (Пс. 31,25).

2. Ще і ще вправляйтесь у подвижницькому й блаженному житті вашому, щоб надовго в ньому перебувати та набути багатство чеснот, а з тілесним удосконаленням піднятись і в рості духовному, мудрими зробившись і вправними у смиренні, послуху та зреченні від своєї волі, а немудрими й нерозумними – у возвеличуванні, в суперечках і лукавстві, – “бо лиходії знищені будуть, ті ж, що надіються на Господа, заволодіють краєм” (Пс. 37,9). Не допустіться до того, щоб ви були один одному каменем спотикання в самочинному служінні, але кожен нехай старається вибирати й чинити те, що не пошкодить ближньому. “Ваша розмова”, діти мої, “нехай завжди буде люб’язна та приправлена сіллю” (Кл. 4,6), – не напоказ, не груба, не гордівлива, не важка, не ущиплива, не просякнута пристрастю злості, чи марнославства, не сороміцька, не суперечлива, не спірна, не багатослівна, не насмішлива, не недбала та не пуста; але шаноблива, лагідна, благоналаштована, щиросердна, мирна, поступлива, повна сокрушенної та смиренної мудрості, добропокірлива, тиха, розмірена, благопристойна і нехай послужить вона для спасіння один одному і для взаємного повчання. Стримуйте прориви диявольських пристрастей та проганяйте юрми ворожих помислів, бо від цього залежить наше душевне здоров’я і благе існування, наші успіхи і добрий перебіг життя, та готовність наша і придатність до всякого добра.

1 Епітимія (грец. επιτιμιων – „законна кара”) – церковне покарання, покута, що полягає у строгому пості, тривалих молитвах, поклонах і т. п.; накладена на людину покара за її гріхи.

Залишити відповідь