Повчання 3

Теодор Студит “Повчання для подвижництва монахам”

Sv_Teodor_Stydit_41. Чувайте, бо ворог не дрімає; утіха для пастиря.
2. Не лінуйтесь у трудах ваших, бо за кожен труд зараз же на небі відкладається нагорода. Настанови: канонарху;
4. лампаднику;
5. шпитальнику;
6. хворим

1. Знаю я з науки св. отців, а найбільше від праведного старця мого, що диявол ніколи не спить і не знає спочинку, щоб занапастити душі наші, але завжди хуткий і бадьорий, підсіваючи свій кукіль сплячим людям (Мт. 13,25). Тож і ви не спіть, Богом покликані діти мої, чувайте, щоб не потрапив хтось із вас у пастку лукавого. Любо мені чути про успіхи кожного з вас, утішаюся послухом одного, мудрістю й смиренням – другого, ревністю – третього. Сина ж непослуху, буркуна і горделивця, неробу й лінивця, шептуна й балакуна моя душа ненавидить. – Але хто я такий, що так промовляю? – Я пастир ваш, хоч і недостойний, а ви – вівці мої, за які я відповідатиму перед Господом, Який мені довірив вас.

2. Тож пасіться всі, старанно пасіться, одностайно і сукупно. Ніхто хай не відбивається від отари своєї. Хто відіб’ється, того ворог заведе на розпуття і погубить його, так як схоплює вовк заблудлу вівцю та затягує її до лісу, чи в гори. Нелегка справа спасіння, шлях цей вимагає великих зусиль, втоми, напруженої праці, пильності, задоволення малим – скромною їжею, коротким спочинком, поганою одежею, а найбільше вимагає зречення від своєї волі. Кожному за трудами Господь відміряє й нагороду, на долю трудів кожного щодень вінці відкладаються.

3. Церковні служби ми повинні виконувати з усією повнотою благочестя, побожності та щирого серця. І ти, канонарху1, дитино моя, що поставлений глядіти за цим головним і великим ділом нашим, будь пильним, буди клірошан2, точно стеж за порою, що призначена для кожного співу, і все інше, що стосується псалмів та стихир3, виконуй добросовісно, як тобі наказано. Хто здатен до співу – нехай співає, хто надається більше до читання, то до того й пристав його. Не будь недбалим і неуважним, і кожному братові справедливо розподіляй, що кому в цей день читати, чи співати, а що на інший, – кому в будні дні, а кому на свята, зважаючи на голос, вимову й швидкість читання, щоб і сторонні, при нагоді, мали від цього користь. Усе нехай діється в тебе пристойно й докладно (1 Кр. 14,40), щоб від Господа вдостоїтись почути: “Гаразд, слуго добрий і вірний. Ти був вірний у малому, поставлю тебе над великим” (Мт. 25,21) і на небесах бути зарахованим до лику святих.

4. І ти, лампаднику, будь заохоченим і ретельним, коли виконуєш даний тобі послух, – він бо від Бога і є божественним. Пильнуй за освітленням храму, немов зіниць очей своїх, бо праця твоя перед лицем Бога чиниться. Коли хтось запалює перед царем свічі, то завжди старається йому вгодити, то чи не більше тобі, дитино моя, належиться зі страхом і любов’ю запалювати лампади Цареві царів – Богові, славленому всім творінням, як і лампади вичищати, світильники справляти та підтримувати відповідне освітлення. Стеж і за чистотою церкви, підмітай її хоч би двічі на тиждень, і пил з ікон витирай, щоб не псувалися вони, та все інше тримай у чистоті й порядку, всіляко остерігаючись, щоб не пошкодити чогось церковного.

5. Третій ти в мене на гадці, дитино, що братів лікуєш. Крокуй шляхом, тобі призначеним. Багатьох вінців ти заслуговуєш у цьому вельми трудному, мученицькому, незнаючому передиху, зате високому й гідному великої нагороди служінні. Не очікуй і не шукай спочинку тут, щоб отримати його там. Якщо добре тут потрудишся, то, безперечно, там отримаєш заспокоєння. Одні читають, другі моляться, треті в мовчанні дні проводять, інші ще щось похвальне чинять, але й ти з ними нарівні біжиш, або навіть і випереджаєш їх. Як тількино світати почне, – обійди хворих одного за одним, довідайся про стан недуги кожного й призначай окремо, що кому потрібне та корисне. Коли отак трудитимешся, то вінценосцем увійдеш до Царства Небесного.

6. А ви, діти мої, що хворієте, з подякою приймайте все, що випадає вам і вдовольняйтесь тим, що вам дають. А як забажаєте чогось більшого, то лише згадайте про це, і що потім зробить приставлений до вас брат, – за те з любов’ю будьте вдячні. Не нарікайте, – досить і того, що з любові до Бога брат вам прислуговує, як слуга, і кожному подає, що кому належиться за спроможністю монастиря. Якщо ж не будете так поводитися, то великі муки вас чекатимуть.


1 Канонарх (грец. κανοναρχης -„той, хто читає канон у церкві”) – монах-регент; при співі на обидва кліроси, він оголошує голос, а потім слова канону. Тут канон (грец. κανον – „пряма палиця”, „шнур”, „лінійка”, також „правило”) – жанр церковної гімнографії; складний багатострофний твір, присвячений для проспави якогось свята або святого.

2 Клірошанин – дяк, псаломщик, що співає на кліросі. Клірос (грец. κληρος – „частина”) – підвищення в храмі перед вівтарем, місце хору та читців.

3 Стихира (грец. στιχορον – „віршований”) – богослужбовий спів, вид тропаря, що складається з багатьох віршів, написаних одним розміром, і прославляє Спасителя, Богородицю, святого або подію, що святкується.

Залишити відповідь