Повчання 30

Теодор Студит “Повчання для подвижництва монахам”

monach_111. Щоб запобігти мінпивостям, потрібно підкорятися уставу спільноти,
який виключає усяке відособлення від братства,
а також утримує всіх у діланні й оберігає від падінь.
2. І раніше нападали спокуси на вас,
але допоміг Господь, і ви їх побороли;
і тепер не піддавайтеся, і відступлять.
3. Немовби стоячи на суд і перед Господом,- перебувайте в чеснотах чернечих,
зростаючи в них все більше і більше.

1. Бачучи ваші успіхи, прославляю Бога і радію в Господі, але боюся мінливості та непостійності людських намірів через немічну волю та легковажність. Бо не той блаженний, хто тільки но розпочав добру справу, але в кого вона вже стала звичкою та хто досягнув у ній досконалості. Але, як важко бути завжди в одному настрої та не підпасти під зрадливість багатозлобного гріха; тому прошу вас і благаю, – прямуйте правдивою дорогою Божою, дорогою царською – серединною, не відхиляючись ні праворуч, ні ліворуч, але як устав велить, заповіді та закон спільноти, і завжди вершіть те, що лежить перед вами у кожній хвилі життя. А співжиття вимагає, щоб усі на все дивились однаково, і всі всього однаково бажали, – немає у ньому окремих бажань та поодиноких спрямувань, немає власних мудрувань і вибору окремого, немає потаємних хитрувань і лукавства, немає підглядань із цікавості й усевивідувань, немає захоплення багатьма речами та зосереджень на багато чому, що доводить до знемоги й вичерпання сил; проте любить воно помірність, молитву, жаль, спання на голій землі, із додачею й інших ділань, та у всьому притримується одного правила блаженної покори, все ним огортаючи та у всьому ним керуючись, так, як отці заповідали.

2. Благаю вас, бадьоро стійте на камені віри та без спотикання прямуйте стежкою чеснот; нехай не побачать мої очі когось із вас, що стали ви здобиччю диявола через якийсь гріх, або через пожадливість тілесну, або через прагнення до верховодства, або через пихатість гордині, або через марнославство, або через якусь іншу пристрасть. Попрацювали ви та зібрали до скарбниці душ ваших багатство чеснот. І кожен із вас пам’ятає яких та наскільки великих зазнавав він спокус відколи вступив у чернецтво, і як знемагав, як занепадав духом, не думав живим залишитися, коли ловили і вражали його помисли сатанинські, або труднощі й тягарі життя у спільноті, та як милосердний Бог наш переніс вас через усе це, немов через якісь хвилі, що налягають одна на одну, врятував від катастрофи, що вам загрожувала та дав вам отримати нагороду, відповідну до терпіння вашого. Дивлячись на ті подвиги, та на все, що ми перетерпіли й набули, не забудемо звертати очей своїх до того, що маємо нині, чи чого очікуємо в майбутньому, та нехай не відкине нас від благого наміру нашого ніякий скорботний випадок, що від людей походить, чи від бісів лукавих.

З. Благаю вас, – дійте, завжди до Бога очі спрямовуючи, та уявляйте, що ви вже при останньому подиху, і сонм ангелів бачите, і звіт даєте Судді всеправедному та отримуєте належну відплату за все добре й лихе; гідно дійте, спокуси знищуйте, відкидайте зі шляху вашого всіляке каміння спотикання та бадьоро сходьте на гору життя небесного, аж поки не прийде день очікуваний. Набувайте щиросердя, прагення бути останніми, взаємоповаги, однодушності, заповзяття у служінні, в рукоділлі, у співанні псалмів, у чуваннях та у всіх добрих і праведних справах. Ви все це вже маєте, але кажу про те, щоби старалися збагачуватися ними ще більше й більше; ви вже набули, але нагадую, щоб спрямовувалися все до більшого й більшого набутку в Христі Ісусі, Господі нашім.

Залишити відповідь