Повчання 36

Теодор Студит “Повчання для подвижництва монахам”

Sv_Teodor_Stydit_11. Подвиги необхідні, але оскільки за кожен є своя нагорода,
то вони не стримують мудрих від поступу в зростанні.
2. До мого керівництва додавайте і своє розуміння добра
та нехай між нами буде взаємна підтримка, бо справа у нас спільна.
3. Перебувайте у доброму; заховуйте ревність;
стримуйте язик; бережіть знаряддя і речі та моліться.

1. Нам потрібні: труд, піт духовний, подвиг обожествлений, ревність правдива, біг духовний, щоби, вступивши на арену змагань, гідно нам дійти до кінця їхнього та після смерті преподобної увінчатися вінцями перемоги. Бо й самі ви по собі знаєте, що труди породжують умиротворення, смуток винагороджується радістю, стогони напоюють душевною втіхою, тіснота набуває простору, голод і пости зрощують тріумф безсмертя, спрага та сухість у горлі виливають “воду” цю,“яка струмує у життя вічне”, про яку говорив Господь (Йо. 4,14), і взагалі,“хто сіє у сльозах, з радістю буде жати” (Пс. 126,5), як запевняє св. Давид Псалмоспівець. “Знавши те, щасливі будете, коли так чинитимете”, як написано (Йо. 13,17). “Безумний не знає, дурень того не розуміє” (Пс. 92,7). Ви ж розумні, добросердні, обачливі, уважні та вдумливі. Тож деяких чеснот ви вже досягли, інших – досягаєте, додам також, що іще досягати будете, бо заповідь міри не знає і чим більше хто пізнає Бога, тим відчуває себе віддаленішим від заповіді.

2. Я даю вам правила та спрямовую вас, від одного стримуючи, в іншому утверджуючи, і вказую, куди направляти ходу свою. Ви у всьому мені вірите і, наче залізо в руках коваля, піддаєтеся, чого не побажаю від вас за заповідями. Від цього безтурботне плавання ваше і життя без бідувань. Але ви самі собою, розуміючи, що добре та пожиточне, сповнюйте його та нагадуйте про те один одному. Бо ми разом маємо на увазі те єдине, що усім корисне, і знаходимось немов на кораблі, що пливе морем, де і стерновий, і корабельник1 зайняті спільною справою. В такому зв’язку і ми перебуваємо між собою, ви та я. Моя справа тримати кермо в руках і невтомно вести корабель та, звернувши очі до неба, приглядатися до зірок правди і за ними визначати наш курс. Але й вам також потрібно і бадьорими бути, і кожному виконувати діло своє, і озиратись навколо сюди й туди, щоб нам не налетіти на щось таке, що привело би до аварії корабля, щоб не сіли ми на мілину, чи не напоролися на каміння підводні, і снасті вам потрібно належно утримувати, де попустити, а де підтягнути, та чинити все необхідне, щоб корабель наш благополучно досягнув пристані спасіння душ наших. Для цього залишили ми світ, звичаї його та усі тілесні задоволення й утіхи.

З. Пробуватимемо, браття, в подвигах, терпеливо вправляючись у належному, і я переконаний, що вінці отримаємо, станемо мешканцями неба та будемо блаженствувати там, звідкіля “смуток ізідхання зникне” (Іс. 35,10). Непохитні будьте, силу сприйміть і світильник ревності вашої нехай горить від єлею постійного старання, щоб не погас він, і щоб, бува, не зазнали ми гіркої долі нерозумних дів. Набувайте, чесні отці, безмовності, не кажу, щоб зовсім ви нічого не говорили, бо це несумісне з нашим життям, але щоб не вели мови про речі неналежні та не збуджували (тим) сміху, бо “в багатомовності гріха не бракуватиме запевняє премудрість, а “хто стримує язик, той розумний” (Прип. 10,19). Уважними будьте, виконуючи послухи ваші, та через недбалість не пошкодьте возу, наприклад, чи сохи, чи сокири, чи чаші, чи блюда, або чогось іншого, через що станеться затримка, і час, який можна було би використати на якесь духовне діло, промарнується на дрібниці. Також постійно моліться, і нехай посилатиметься вам згори допомога проти невидимих та видимих ворогів, у Христі Ісусі, Господі нашім.

1 Корабельник – той, хто плаває на кораблі (переважно торговому); тут – матрос.

Залишити відповідь