Повчання 38

Теодор Студит “Повчання для подвижництва монахам”

kniga_81. Вищий від усякого спосіб життя в послушництві, і Господь його вибрав.
2. Гідно прямуйте цим шляхом, терплячи та зносячи втому,
бо смерть ось-ось надійде та й кінець усьому,
але при тому й інших чеснот не забувайте, особливо ж любові.

Прошу вас і благаю: стійте, мужньо терпіть, будьте добросердними, кріпіться, помишляючи, якої слави удостояться всеблаженні та святі послушники. Зрештою, кожен, хто якими подвигами належно послужив Богові в житті, відповідно до того й отримає свою благодать у віці прийдешньому. Але, які подвиги кращі? – Послухайте! – Великі ті, які, слугуючи Богові, “блукали пустинями, горами, печерами та земними вертепами” (Євр. 11,38), пустельники, стовпники, затворники та усі ті, що якимось іншим чином прославляють Бога. Але, як вам відомо, Господь наш Ісус Христос, Податель немислимих благ, прийшовши на землю, не пустинниць¬кий, не стовпницький і не якийсь інший вибрав спосіб життя, але зволив перебувати у послуху. Бо Сам сказав про Себе: “…зійшов Я з неба не для того, щоб волю власну чинити, а волю Того, Хто Мене послав” (Йо. 6,38). А також:“Слова, які проказую до вас, не від Себе проказую. Отець, Який перебуває у Мені, – Він творить діла, Отець, Який послав Мене, дав Мені заповідь, що Мені казати і що промовляти” (Йо. 14,10; 12,49). Також Він, підперезавшись рушником та прийнявши вигляд слуги, умив ноги учням і, витираючи їх, сказав в іншому місці: “…Я між вами як той, що служить” (Лк. 22,27). Якщо ж Він, Владика усіх сущих, захотів, як бачите, понад усі інші прийняти наш спосіб життя в послушництві, то як не нам радіти, як не веселитися, як не захоплюватися тим, що проводимо життя подібно до Господа? Чи може після цього у вас бути щось інше, більш достойне похвали? І чи може бути у вас схильність до життя інакшого? Отож, не хваліть іншого способу життя більше від нашого, якщо належно його дотримуєтеся. Ось тому в Геронтиці1, або в сказаннях про св. старців, в одкровенні, із трьох трудівників послушник виявився славнішим, випередивши пустельника і хворого, що благодушно із вдячністю переносив хворобу. О, скажу вам, величний наш спосіб життя і всесвятий; і ви, гідно провівши біг свій, з Авраамом прославлені будете, з мучениками возрадуєтеся та з праведниками оселитеся.

2. Тому належно біжіть, не зупиняючись, і нехай не бентежить вас заздрісне око диявола. Змастіть ноги ваші оливою терпіння, щоб, розігрівшись душевними пориваннями, були ви готові провадити шлях свій. Одягніться в одежу правди і радості, пийте воду чистоти і невинності, та не говоріть: допоки ще. Це – слово лінивих. Ми ж не тисячолітні, – сьогодні-завтра смерть надійде. Щоденно це маючи перед очима душі, добре ми чинимо, прямуючи за вітцівським законом. Цим законом керувалися отці наші в нечисленних днях життя цього. Нехай через святу молитву отця мого пробуватиме серед вас милість, мир, любов, поводження незаздрісне й незавидне, статечність, належна слухняність, добре слово, співпраця, взаємне співчуття, покірливість. Так ось живіть і так орудуйте!

1 Геронтика (грец. Гεροντικον, або ‘АποφθεγματατωνΠατερων, лат. ApophthegmataPatrum, або AegyptiorumPatrumSententiae) – передання про св. старців та їхні повчання. Зокрема, це передання про життя перших християнських монахів Єгипту, отців-пустельників. Найбільше повчань маємо від монахів IV і V століть, наприклад, Пімена, Макарія та Антонія. Збірка виникла що¬найпізніше наприкінці V століття. Вперше стала відома з послання св. Йоана Касіяна до Венедикта „Бесіда з отцями” (480-547). Як свідчить один з її заголовків, повчання та життя Отців упорядковані за грецьким алфавітом (Аλφαβητικον). Геронтика складалася спочатку грецькою мовою, а потім постійно оброблялися, доповнювалися й перекладалася на інші мови. Тому інші версії та наступні передання тих же отців маємо в перекладах.

Залишити відповідь