Повчання 53

Теодор Студит “Повчання для подвижництва монахам”

monach_161. Відлучаюся, але душу залишаю з вами;
будьте й без мене такими, як були при мені.
2. Настанови економу.
3. Повчання братам з цього приводу (1, 57).

1.    Відлучаюся від вас на деякий час, але душу свою залишаю з вами й віддаю вас до молитов отця мого і вашого, які можуть зберегти вас міцними й непорушними назавжди. Маєте заповіді Господа, Бога нашого, передання св. отців наших та мої покірні настанови й повчання. “Тож уважайте пильно, як маєте поводитися, – не як немудрі, а як мудрі” (Еф. 5,15), так, ніби я б і не відлучався від вас, а був би з вами. Відсутність учителя неправдивим учням радість приносить, а правдивим – скорботу. Воістину, ви достойні Бога, богоугодно живете і праведно, тож і пробувайте такими. Господь говорить приповідкою в Євангелії: “Щасливий той слуга, як його пан, повернувшись, знайде його при роботі”, до якої його приставив (Мт. 24,46). Ми негідні того, щоб до вас застосувати такі слова, але задля вашого зміцнення в доброму житті змушені промовляти дещо таке, що вище від нас. Бо хочу побачити вас такими ж шукаючими Бога, як і залишаю, поєднаними в одно¬душності, в однодумності й односердечності.

2.    Вам відомо, що в сатани багато спокус, а час тепер весняний, дні приємні. Глядіть, щоб не влетіла в когось із вас стріла гріху. А, насамперед, ти, сину мій, що замість мене перебираєш головування над братами, будь у всьому їм корисним, поблажливо до них стався, задовольняй замість мене їхні духовні потреби, суворо дотримуйся правил щодо псалмів і молитви, одне дозволяй, коли то можна, а інше забороняй, коли потрібно; не будь занадто добрим, ані понад міру суворим, але від того та іншого у всьому примішуючи, те та інше застосовуй для їхнього добра; недужим співчувай, із сумуючими – потужи, трудящим допомагай. Чуєш, що говорить Павло, великий вселенський учитель: “Хтось слабкий, а я не слабкий? Хтось спокушається, а я не розпалююся?” (2 Кр. 11,29). Розумієш, про що я кажу? Хай дасть тобі Господь розум у всьому. Проте маєш і отця нашого, його святих порад і повелінь завжди дотримуйся. “Як говоритимеш гідно, щиро, станеш Моїми устами, тож тії обернуться до тебе”, – говорить Господь у Божественному Слові Своєму. Хто головує над братами, великим назоветься на небесах, якщо належно буде керувати своїми підлеглими. Що говорить Господь святому й великому Петру? – “Чи любиш ти Мене більш, ніж оці?… Паси Мої ягнята!” (Йо. 21,15 і наступ).

3. Ви – ягнята Христові, діти мої та браття. Благаю вас іменем Господа нашого Ісуса Христа, Який віддав Себе за гріхи наші, коріться старшому над вами; не про¬тивтеся ніхто його наказам, бо якщо йому протидієте, то протистоїте Божому по¬велінню. З ним буде й підеконом, і його слухайтеся, та ніхто хай не нехтує ним через його юність, бо мудрість не залежить від кількості літ, говорить Божественне Писання (Прип. 4, 8), але хто набув старечої мудрості, то отой старець. Тож усі бу¬дьте мудрими, всі старцями будьте розумом, ніхто хай не буде немовлям у віданні, але “щоб ви переконувалися, що то є воля Божа, що добре, що угодне, що досконале” (Рм. 12,2), та щоб жили за її наказами.

Залишити відповідь