Повчання 55

Теодор Студит “Повчання для подвижництва монахам”

Sv_Teodor_Stydit_61. Висловлює свою прихильність до сумлінних трударів
та просить піклуватись і про духовні ділання, і про монастирські послухи.
2. Поспішайте до справ, заохочуючи один одного, і не чекайте другого поклику;
пристрасті перемагайте та хоч би і в ранах були від них, не позбавляйте себе нагороди, що чекає на добрих воїнів.
3. Будьте милосердними не лише до людей, але й до тварин.
4. Речі бережіть, навіть обноски та чурбаки.
5. Повсякчасно очікуйте смерті;
піднявши вітрило, пливіть, пильнуючи, щоб не просочилася вода… це спокуси від почуттів (1, 63).

1.    Св. Василій Великий сказав, що всеблагий Бог для того дав нам дар слова, щоб ми відкривали один одному поради та помисли своїх сердець. І я вам отут від¬криваю, що є в серці сумирності моєї, бо хоч сам я нечистий через велику кількість гріхів моїх, але, полишаючи свої немочі та непевність свого стану, все своє піклу¬вання спрямовую на вас, за вас переживаю, і задля вас уся праця моя. Ось тому, хто з вас понад усе турбується про спасіння своє, той уже не дитина моя, але пан мій, владика й отець, та я подумки припадаю до ніг його; хто жвавий і старанний, виконуючи свої справи, той сила моя і твердиня; хто мовчазний, покірний, і тремтить перед словом Божим, той – душа моя, серце моє, розум мій. Але я дратуюся тим, хто нічого не робить, котрий і їсти немає права за божественним Павлом (2 Сол. 3,10), а також вайлуватим, лінивим, буркотливим, сонливим і дрімаючим за роботою своєю. Тому прошу вас: повстаньте, діти мої і браття, сподвижники й товариші мої на шляху, що веде до неба. А, найперше, міцно та щиро візьміться за ділання духовні та, як вогонь розгоряючись, поспішайте до нічних співань псалмів і денних молитов, а потім зверніться і до справ тілесних, які на руках ваших, про¬кидаючись якомога раніше, і не дозволяйте собі, щоб сонце застало когось із вас у ліжку, як заповідав Василій Великий; у спекотну пору дня можна й полежати, але не більше однієї години, а потім хутко піднімайтеся. Чуєш, що написано в Божественних Євангеліях? – “…Рано-вранці, вони прийшли до гробниці” (Лк. 24,1), “ранесенько… бігли Петро та Йоан” (Йо. 20, 1-4); “опівночі” Павло і Сила встали на молитву (Ді. 16,25), наслідуючи те, що написано у псалмах (119,62). А що ще го¬ворить Павло про себе? – “Вночі і вдень ми працювали, щоб з вас когось не обтя¬жити” (1 Сол. 2,9). – Бачиш? І апостол, проповідник Євангелії, ловець вселенної, після такого служіння словом брався і до ручної роботи, подаючи нам приклад, як жити по-Божому.

2.    Не будьте “слухачами-забудьками досконалого закону свободи” (Як. 1,25), а його творцями та виконавцями того, що провіщено нам за божественною Пора¬дою. Співзмагайтеся один з одним та один одного підбадьорюйте. Хто швидше до послуху? – Той, хто не очікує повторного нагадування від повелителя. Хто стоїть вище в покірності? – Отой, хто з першого слова ниць падає, вимолюючи прощен¬ня, і приймає на себе всілякі обмови. Якщо ж ви такі, то добре знаю, що радієте й утішаєтеся, прямуєте в надії до безпристрасності та возноситеся у сподіваннях до блаженства небесного, чистими душею перебуваючи, незаздрісними й непіддатли¬вими до пристрастей, бо хоч і отримуєте рани та удари від пристрастей, але, озброївшись такими доблестями духовними, відбиваєте демонів, що змагаються супроти вас. А втім, хто з войовників не отримує поранень, хоч і здобуває перемогу? І як такого не увінчати Царю Небесному, хоч би той був весь у ранах, та скільки б його гріх не умертвляв?

3.    “Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний” (Лк. 6,36). “Праведний про життя своєї худоби дбає”, – написано, — “а серце лихих – жорстоке” (Прип. 12,10). Найперше проявляйте взаємну милість один до одного, а потім і до худоби, ненагодованою й ненапоєною її не залишайте, але у свій час і корм їй подавайте, і ведіть до водопою. Це й слугуватиме найочевиднішою ознакою того, що під’яремні тварини належать монахам, якщо вони сильні та вгодовані; а коли вони не такі, то не монастирські вони, а мирян злих, або ж нерозумних.

4.    Покажіть себе точними виконавцями правил життя нашого навіть до найменших подробиць. А позаяк в іншому ви стараєтеся їх заховувати, то дотримуй¬тесь їх і стосовно речей: ні овочів не кидайте, як попало, ані не давайте їм запріти; навіть якимось старими шматинами чи обрізками на п’ядь не гребуйте, а тим біль¬ше одежею; бо якщо монах мав би носити, як написано в Геронтиці такий одяг, якого ніхто не візьме, якщо викинути його на три дні за ворота, то яким ще одягом можна гидувати, якщо він ще тримається на плечах? І не лише про це я так говорю, але й поліном якимось не нехтуйте, та не спалюйте його даремно, ані відрізком дошки, який може ще на щось пригодиться; вина також не розливайте й не проли¬вайте єлею. Овва! До чого це годиться?

5.    Щоденно очікуйте звільнення вашого з тіла. – Тоді узріє нас страшне лице Господа. – Заради цього щоби “стали” вам “сльози… хлібом удень і вночі” (Пс. 42,4), а пам’ятаючи це, виливайте перед Ним свої душі. І надіюся, що йтимете “до дому Божого посеред гуків” духовного брязкоту “радості й хвали у гурті святковім” (Пс. 42,5). Тож не впадайте у відчай та не бентежтеся від пристрастей, як би сильно вони не налягали на вас, але, піднявши вітрило душі, благодушно продовжуйте плавання та старайтеся переплисти велике й сповнене злигоднів море життя цього, будучи керованими молитвами отця нашого. А якщо при цьому ввіллється до середини лиха вода, як із вузьких шпарин, через почуття або зір, коли пристрасно поглянеш, хоч би й ненароком, або через слух, коли чутиме він приємну мову чи мелодію, або через нюх, від запаху пахощів намащеного тіла, чи від якоїсь за¬пашної мазі, або від смаку, коли він насолоджуватиметься якоюсь стравою, або через дотик, що захоплює у полон, коли торкнешся до свого тіла, чи до тіла ближнього, навмисне, або якось випадково, – якщо трапиться щось отаке, якнайскоріше виливай її геть сповіддю та слізьми. Якщо пристрасть повіє надто сильно, треба опустити вітрило, себто прийняти правдиву покору; якщо порветься канат, а то є міць терпіння, хутко справляйте його відновленням сили духу. Отак діючи, ви безпечно ввійдете з вантажем чеснот у тиху пристань життя вічного.

Залишити відповідь