Повчання 7

Теодор Студит “Повчання для подвижництва монахам”

monach_41. Високе покликання; дякувати дотриманням обітів.
2. Головне – Бога набути.
3. Вірність своєму покликанню робить нас спадкоємцями неба;
діла цієї вірності.
4. Дари Богові на Богоявлення.
5. Свідоцтва Святого Писання про велич обіцяних Богом благ.

1. Це Господь, Бог наш, являє людям благодать Свою, осіняючи промінням людинолюбності, щоб усіх привести до Себе; нас же, ченців, в особливий спосіб Він вивів із темряви до світла. Як же ми віддячимося Богові, Який вибрав і покликав нас? – А так, щоб жити з метою досягнення повноти благочестя, відкинувши життя пристрастей і насолод. Тож усвідомлюймо, браття, наше покликання і маймо перед очима те, чого потребує життя чернече й оті обіти, до яких ми зобов’язались перед лицем ангелів, і так живімо в готовності, щоб, як тільки покличе нас Бог, з великою радістю перейшли ми звідсіля, як із чужини, до своїх поселень.

2. Чи бачите нікчемність цього буття? Чи бачите, яке непостійне й скороминуче життя людини? Одна є блага частка, одне благе життя, та благодать безконечна – Бога набути, дотримуючись заповідей Його. Але це вимагає праці та неослабного примусу до себе.

3. Ви – громадяни Єрусалиму, жителі раю, співучасники хору святих ангелів, якщо не полишаєте свого покликання, зберігаєте вірність йому, любите його всім серцем своїм, спонукаєте себе до справ його, усього осоружного йому цураєтеся та всіляко себе обмежуєте. Тож радійте в острасі Божому та очищайтеся від усяких нечестивих принад; обіліться і, як сини світла, засяйте; до старших виявляйте повагу, послух і покору, нехай любов між вами щедро множиться, а потурання своєму норову та покладання на самих себе нехай стануть вам ненависними.

4. Ось настав день Богоявлення! Господь до нас із небес, – тож зустрінемо Його чистими. Приготуємо святу благоприхильність до Нього й у дарунок Славленому всім творінням принесемо життя оновлене, боговидні споглядання наші й боголюбиве горіння сердець наших; принесемо до того ж, хто любов до мовчання, хто неослабну бадьорість, хто молитви чисельні, стримування, смирення, покірність і мовчазність, – усі все, так, щоб нічого нам не бракувало.

5. Бог через святих Своїх сповіщає, яка в майбутньому очікує нас слава. Св. Павло проголошує: “Страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка має нам явитися” (Рм. 8,18), св. Давид співає: “Один бо день у Твоїх дворах ліпший, ніж тисяча (деінде)” (Пс. 84, 11), – і: “Насичусь Твоїм видом” (Пс. 17,15), а з інших пророків один вигукує, що звідтіля “смуток і зідхання зникне” (Іс. 35,10). А скільки ще подібних свідчень, при бажанні, можна знайти в Писанні, що подають нам невимовну насолоду, безмежні втіхи й немислимі щедроти, обіцяні Богом тим, які належно Йому служать. Тож будемо стояти на цьому, утверджуватися, зростати й удосконалюватись у Христі Богові нашому.

Залишити відповідь