Теодор Студит “Повчання для подвижництва монахам”
1. Повстаньте та шукайте зцілення в найбільшого лікаря Господа.
2. Життя наше високе, – ангельське, а ми тілесні та земні; тому для успіху в житті від нас вимагається великий подвиг (1,68).
1.Повстаньте та, піднявшись, належно біжіть шляхом вашим. Хто дрімає в недбальстві, пробудись до старанності. У кого руки опустилися та ноги кульгають на обидві стопи, почни рівно ходити стежками заповідей Господніх. Хто сліпий у пристрасних помислах, омий зіниці очей своїх у купелі сліз та, прозрівши в безпристрасті, прославляй Господа. Хто, ніби прокажений, покритий струпами гріховними, усім серцем приступи до Господа і почуєш:“Хочу, очисться” (Мт. 8,3), а очистившись, надалі стережися тої прокази. Хто глухий душею та сліпий розумом, прагни, щоб почути сказане і прозріти, – і матимеш, бо всім, хто зіпсований душею, провістить зцілитися божественне Слово. Таку промову звертаю до вас заради немічних поміж вами, бо “здорові не потребують лікаря, лише хворі” (Мт. 9,12).
2.Чин життя нашого, великий і преславний, не абияк досягає досконалості, а багатьма трудами й подвигами, та наскільки він високий, божественний і ангело- наслідувальний, настільки вимагає праці та зусиль, бо ми, будучи тілесними, прагнемо уподібнитись безтілесним, у світі існуючі, – стараємось проводити життя, як у небі, з тілом і кров’ю пов’язані, – безтілесне й безкровне життя силуємо проводити, бо за апостолом,“тіло й кров Царства Небесного успадкувати не можуть, ані тлінні – успадкувати нетління” (1 Кр. 15,50). Тому нам треба мати достатньо твердості, достатньо уважності та наполегливого старання, “бо тіло пожадає проти духа, і дух пожадає проти тіла. Вони суперечать одне одному…”, кажучи за апостолом (Гл. 5,17). Тож глядіть, не допустіть, щоб краще у нас підлягало гіршому та того, що має бути пануючим у нас, ми не закріпачили рабським пристрастям нашого тіла та не виявилися такими, що ходять на голові, уверх ногами.
Залишити відповідь