Зміст повчання:
- Змагайтесь один з одним у доброму, але не в лихому.
- Живемо — як морем пливемо; духовне свідчення нам на всі випадки плавання.
- Користь братній спільноті від зразкового брата і шкода від брата лихого.
- Відплата безмірна; ненамарно біжимо; радійте.
1. Це сьогодні добрі дні, час купівлі, рік Бога набути. Тож не допустимо, щоб ми потратили не лишень рік, але й день; нехай непереможними будуть у нас подвиги і ревність до спасіння, нехай змагання серед нас буде чесним, а заповзяття в наслідуванні чеснот один одного — праведним. Якщо побачимо в комусь визначну доброчесність, — тихість, наприклад, побожність, слухняність, смиренність, чи яку іншу чесноту, то нехай пройме нас добре бажання товаришувати з ним у цьому. Звідси зродиться між нами і спільність миру, і прихильність у любові. А тому, що протилежне йому, не будемо навчатися, змагаючись. Тож, угледівши недбайла, — не будемо недбалими, подивившися на черевоугодника, — не будемо ненажерливими, глянувши на балакуна, — не будемо багатослівними. Але, як мудрі і Богом навчені, самі собою будемо «усе перевіряти; тримати те, що добре» (1 Сол. 5:21).
2. Візьмемося за якір віри нашої, піднімемо вітрило надії та з усією заповзятістю будемо перепливати велике море життя цього, бо під час нашого плавання неминуче налягатимуть на нас вітри, маю на увазі бунт нашого тіла, підніматиметься хвилювання тілесних похотей, зустрічатимуться водоверті, що виходять із глибин серця, нечисті помисли й багато чого іншого, що трапляється в морському плаванні: пірати — біси злостиві, мілини — засліплення від необізнаності, підводні скелі — непередбачувані підступи супроти нашої душі, небезпечне наповнення трюму водою — затаювання гріхів і помислів нечестивих, через які душа гине, як гинуть недбалі мореплавці, що не звертають уваги на те, як їх вода заливає, і сонними занурюються разом із кораблем у морські глибини. Ми ж, любі браття, будемо берегтися від усього цього й бадьоро прямуватимемо шляхом Божим, а передусім, будемо відкривати все, що буває в нашому серці, щоб вода лихих помислів не переповнила душ наших і щоби безодня не поглинула нас, за словами пророка (Йона 2:6).
3. У братстві завжди на все готовий і в душевних подвигах, і в тілесних трудах, як зірка небесна сяє і світлом своїм багатьом шлях указує; ретельний у благочестивих справах, що неба заслуговують, нелицемірний, несміховиний і мовчазний є ангел на землі, що як перед троном херувимським служить Богові й Владиці всього сущого! Чеснотами своїми інших оживляє й побуджує в них заповзяття до ділань духовних, він — сонце променисте, золотосяйне, що зігріває всю повноту братства. А хто похмурий, темний, до ночі подібний, хто затьмарює й тих, що йому підпорядковані, та робить їх схожими на себе? — Хто ж, як не той, хто зарозумілістю, ласолюбством, кепкуванням, неробством, сороміцькими діяннями, наклепами, зухвальством і нечитотою, через поєднання з ликими помислами, стає подібним до скинутого з небес сатани? Не повинні ми підпадати під вплив отаких.
4. Недовгі труди наші, а нагорода вічна; короткі страждання, а радість повсякчасна; тягарі дочасні, а спокій безконечний. Там ви будете веселитися, де «співатимуть і танцюватимуть» (Пс. 87:7), звідкіля «смуток і зідхання зникне» (Іс. 35:10), де немає плачу, а радість одна. Тож чи даремно біжите? Чи намарно працюєте? — Аж ніяк! Навпаки, це і розумно, і піднесено, і прекрасно, і блаженно, і по-апостольськи, і по-мученицьки, і по-отчому, і по-ангельськи, і по-небесному, і Богові приємно, що вийшли ви зі світу і прийшли до нас, і народилися в нас народженням духовним, і виросли, і воїнами стали, і оснастилися зброєю духовною, і поборюєте амалекитів1, аморіїв2 і хананеїв3 з іншими племенами пристрастей. Ви залишили позаду море світу цього через зречення від нього, перейшли Йордан та в просвітленому й очищаючому другому хрещенні при прийнятті схими4 (а це — справжнє покаяння) звідсіля починаєте приймати частку спадку свого, землю, на яку вказав вам в обітниці своїй Бог наш правдивий, — землю, що тече медом і молоком безсмертя та життя вічного. Тож радійте, торжествуйте й веселіться, дивлячись на таку любов Божу до людини. Перед очима вашими життя стоїть, перед лицем — радість, перед ногами вашими — блаженство, привідкриті двері, — «біжіть так, щоб… осягнути!» (1 Кор. 9:24). Хто при цьому вагатися може? Хто не націлиться і не буде пориватись усе з більшою й більшою ревністю, намагаючись випередити інших, щоб одержати обіцяну нагороду?
1. Амалекити, нащадки Амалека (євр., грец. Οι Αμαληκιται, лат. Amalechitae), відомі ще як гіксоси — арабський народ, досить могутній у період між виходом ізраїльтян з Єгипту й правлінням царя Саула (бл. 1020 р. до н. е.). У Біблії (Чис. 24:20) про них говориться як про «перший із народів» цієї епохи. Амалекити змушені були покинути свої землі в Хіджазі через стихійне лихо й вторглися через південну Палестину в Єгипет. У 1675 р. до Р. Х., не зустрівши опору єгиптян, створили могутню племінну державу, вожді якої були відомі в Єгипті під ім’ям «пастухи-царі» і почали правити Нижнім Єгиптом як фараони. Ізраїльтяни, що залишали Єгипет, зіткнулися з амалекитами в Рефідимі (Вих. 17:8). Амалек — символ ворога народу Божого та уособлення сатанинських сил у Святому Письмі.
2. Аморії (євр. — гірські жителі, або горяни; грец. Οι Αμορραιοι, лат. Amorreus) — плем’я, що походило від Ханаана, було найстрашнішим з усіх племен, з яким колись мали справу ізраїльтяни. Вони були гігантського зросту і дуже войовничі (Ам. 2:9); населяли одну з найродючіших країн на землі, омиту з трьох сторін річками: Арноном, Явоком і Йорданом. Аморій уживається іноді в грубому значенні та майже рівносильне назві хананей.
3. Хананеї (грец. Οι Χαναναοιο, лат. Chananeus) — у широкому значенні — жителі ханаанської землі, нащадки Ханаана.
4. Схима (грец. Σχημα — чернечий убір, букв. — «зовнішній вигляд, форма») — урочиста клятва (обіт) монахів дотримуватися особливо строгих аскетичних правил поведінки. Схима, відповідно до ступенів чернецтва, буває мала і велика. Чернець, який прийняв схиму, називається схимонахом або схимником.