Повчання 48

1. Поспішають дні за днями і несуться, як швидкоплинна та стрімлива ріка. А там і смерть чекає. «Хто, живши, не побачить смерті?» (Пс. 89:49). «Чоловік бо — дні його, немов билина: квітне, мов квітка в полі; дні мої, неначе тінь, що простягнулась, і сам я, неначе трава, в’яну» (Пс. 102:12; 103:15). Тож не виставимо себе на посміховисько, будучи непідготовленими до приходу за нами св. ангелів, а знаючи, що кожної миті можуть нас звідсіля забрати, будемо найуважнішими до кожного вчинку, до кожного руху, поруху та слова, і будемо стояти напоготові в нетерпеливому очікуванні виходу за покликом від Бога сущих і Владики скону нашого. Якщо будемо так себе поводити, то ніяке зло в нас не проросте і забуття не закриватиме від нас присудів Божих; воювати один з одним уже не будемо і не починатимемо сварок; не будемо шукати один перед одним більшої слави чи журитися, що не навчилися того та іншого, цього чи іншого не вивчили напам’ять, а в тому та іншому не набралися мудрості. Але, уважаючи «все за сміття» (Флп. 3:8), одного лише будемо шукати — того, щоб очистити душу від пристрастей і стати ближчими до Бога. Кажу вам це не тому, нібито велю вам не вчитися, бо й сам цього вимагаю та дав вам детальні настанови чого і як треба навчатися, а щоб показати, що первинним має бути те, а оте після нього, що це треба вважати роботою, а оце приробком. Господь, Бог наш, що підперезує силою немічних і «…з гною бідного підносить» (Пс. 113:7), та нас, новонароджених у благочесті, день за днем перетворює в “мужа досконалого”, хай наповнить нас для цього мужньою силою і явить нас досконалими вище нашого достоїнства.

2. Апостол научає нас шукати все більшої і більшої досконалості (Кол. 3:1). Тож не перестанемо шукати того, чого нам ще бракує, та постараємось досягати все більших і більших успіхів та багатіти всяким добром. Якщо ти зірка, то постарайся сонцем стати; якщо вже знаходишся на подвір’ї Божому й зарахований до спасенних, намагайся досягнути того, щоб поставили тебе над п’ятьма чи десятьма містами. Примножуй свій талант, щоби стане над багатьма, полюби вповні, щоб уповні тобі й віддалося; будь вірним слугою Господнім, щоб над усіма, які в домі, ти головував. Такі гласи Божественні, страшні, коли навіть чуєш їх та коли про них подумаєш, які славу від слави наперед нам сповіщають.

3. Набирайтеся сили проти диявола та відбивайте спрямовані супроти вас його поривання. Чув я, що багато з вас упадають у пустомовство й на вечірніх сходинах безсоромно віддаються сміхові, а це на згубу як тому, хто це чинить, так і тому, хто бере в цьому участь. Хтось із вас кидає жартівливе слово, і безмовний сміх тут же від одного переноситься до інших. А диявол радіє, бо тут він командир і тим йому службу приносите; Господь же зі св. ангелами Своїми зневажається такими лихими вчинками вашими. Побійтеся Бога та отямтеся. Якщо це неправда, то доведіть мне, що кажу неправду, і я замовкну, а коли ж воно правда, то старайтесь уберігатися від цього. Чому не приборкаєте язика і не зберігаєте мовчання, не говорячи нічого, допоки не запитають вас? Напевно, не знаєте насолоди безмовності, яка душу мовчальника наповнює радістю понад усяку радість, бо він має співрозмовником Духа Святого. Ви думаєте, що це дрібниця, і не знаєте, що тут криється всяке зло. Бо як прорік божественний Яків, язик — «зло, що спокою не знає, наповнений смертельною отрутою», і хто приборкує його, той «муж досконалий» (Як. 3:2,8). Не нарікайте на мене, хоч я і завдаю вам жалю. Я отець ваш і скажу вам словами св. Павла: «Хто мене розвеселить, як не той, що зазнає від мене смутку?» (2 Кор. 2:2). Завели розмову? — Добре, але говоріть про тропарі й стихири, оповідайте святі історії, розважайте про речі пожиточні та про справи, що вас очікують. А говорити про якесь там поле, чи город, про бика, чи стійло, або про таке інше — навіщо воно вам? Кому це треба знати і хто дасть на це вірну відповідь? Але один ні з сього ні з того запитав, інший запитання повторив, і почали теревенити, що й стриму немає. Краще вже сидіть у келії¹ та й мовчіть. Той, хто мовчить, повторюю ще раз, співмешканцем своїм має Духа Божого, а протилежне цьому — наяву.