Зміст повчання:
- Образ страждань Спасителя заради нас — слава Йому і подяка!
- У зв’язку зі зміною послуху слово до тих, хто не покоряється і нарікає на це.
- На словах усі готові все чинити, а на ділі не всі такі — докоряє.
1. Ось знову ми входимо у святу і всеславну седмицю плідного спомину страстей Христових та знову навчаємось, що саме, скільки й заради чого зволив перетерпіти за нас Господь слави, Бог і Творець наш. І яка закам’яніла душа не посмутніє та не здригнеться, коли уявить собі, як Господа учень зраджує, як видають Його до рук беззаконних, як зв’язують Його руки вояки, як ведуть до судилища, звинувачують Правдивого, кажучи: облесник і злочинець. Б’ють по лиці Спасителя — і Він переносить, опльовують — і не противиться, терновий вінець Йому болісно накладають — і не розгнівується на зухвалих, як царя в багряницю одівають і як злочинця б’ють палицею, а на довершення розпинають, списом проколюють, Життя всього світу — смерті зазнає; але незабаром після того повстає, підносячи і нас із падіння нашого та підводячи до безсмертя вічного. О, Господи Боже наш і Творителю! Що ми, порох і попіл, зможемо принести Тобі рівноцінного? Від безмірної величі милосердя Свого не відкинув Ти гинучого творіння Твого, але захотів прийти і спасти нас через крайнє й невимовне упокорення. І тут із відчуттям спасіння і сили, яку від Тебе прийняли, вустами грішними й негідними, ми Тобі славу і подяку віддаємо, якою переповнені.
2. Відбулася в нас переміна послухів; один переведений до цього, інший до іншого, нового для нього послуху. Вчинено це за правилом, отцями нам переданим, бо таким чином найкраще утверджується та скріплюється братерська любов, однодушність та однодумність. Хоч деякі з вас сприйняли це без ускладнень, проте іншим це важко далося; перші бо привикли зрікатися своєї волі, а другі виявились неготовими до цього; ті не приохочувалися до послуху і їм усе рівно, до чого б їх не приставили, а отим один послух подобається, а інший — ні, одне вони вважають почесним, а інше — принизливим. Проте, деякі з тих останніх, потуживши трохи, перебороли себе та примирилися з новим для себе призначенням, а інші все ще опираються та тримаються свого, не бажаючи коритися новому порядку. Ось моє смиренне слово усім вам! — Ті, що прийняли наше розпорядження, начебто воно від Бога походило та, відкинувши волю свою, з готовністю приступили до того, що кому призначено, вони блаженні, приємні нам і Господеві, прирівняні до мучеників, дійсно, а не уявно. А ті, що спершу прийняли це незадоволено та з досадою, а потім покірно навернулися до кращого, то й вони виявили себе гідними борцями, що принесли Богові пролиття крові. Треті ж, котрі все ще залишаються непокірними та вигадують собі виправдання, що навіюють їм їхні пристрасті, по суті відпали від нас і, правду кажучи, не наші вони, та й не були ними.
3. Господь сказав: «Не кожний, хто промовляє до Мене: Господи, Господи! — ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця Мого, що на небі» (Мт. 7:21). І ще: «Якщо любите ви Мене, то Мої заповіді берегтимете» (Йо. 14:15). Відповідно до того і я скажу вам, що не кожен, хто мовить до мене: отче, отче! — є моїм учнем і, тільки той мене любить, хто виконує мої розпорядження. Не будемо любомудрими на словах, а як дійде до справи, не відмовлятимемося від того, що обіцяли. Скільки разів мені доводилось чути від вас: кров свою проллємо, помремо за тебе; якщо хочеш, у море кинемось; якщо хочеш, нагими будемо ходити; якщо хочеш, каміння будемо гризти; якщо хочеш, органи свої дамо відтяти. Слухаючи це, бувало, радію й дякую Богові, але потім, прийшовши й зобачивши, які ви далекі від ваших слів, плачу я тоді й ридаю, примовляючи: ці люди вустами мене благословляють, а серце їхнє далеко від мене. Отак промовляю, та не про всіх вас, бо в багатьох я побачим покору, яка є в ангелів Божих, але про тих інших, та й вони не всі і не завжди бувають затятими у своїх бажаннях. Говорю ж узагалі, щоб наперед усі ми були у всьому праведними. Удостойтеся набути праотцівської міри, якої завжди дотримувались отці наші перед Богом. Їх наслідуйте. Якщо ж не будете так чинити, то не сподобитеся супроводу ангелів святих у часі скону вашого та не отримаєте поселення з отцями вашими, бо хто яким є тут, таким він буде й отам. Знаю, що ви прагнете спасіння та перебуваєте серед спасенних. Тож належно прямуйте і, підпадаючи під спокуси, не дозволяйте собі впасти, а якщо спіткнетеся, то підніміться якнайшвидше, і якщо задрімаєте, то пробудіться. Не засуджую вас, але маю за слуг Божих та бережу вас у своєму серці.