Зміст повчання:
- Поле душі прополюйте, засівайте та зрошуйте, щоби приносило плоди духовні.
- Здержливість у їжі та у сні, і плоди від цього.
- Зносити вбогість в одежі та взутті.
- Охоче страждати заради майбутнього.
1. Як та добра земля, що напоюється дощем із богоблагодатних потоків Святого Духа, приносьте плоди і зрощуйте чесноти, наче повні життя колосся. Як прополюєте поля, так само й землю душі вашої очищайте від мисленого терня вогнем страху Божого і мечем істини. А засівайте за заповідями апостольськими, сійте не в тіло, щоб від тіла не пожати зотління, але сійте в дух, щоб пожати від Духа плоди духовні (Гал. 6:8), навчаючись терпінню, наполегливості, великодушності, покірності, любові взаємній один до одного, ненавидячи заздрість, лукавство, звабу, обмови і наклепи.
2. Набувайте також і поміркованість. А поміркованість буває тоді, коли тіло отримує їжу відповідно до своїх потреба, і необтяжене її надміром, та не надто полегшене від її нестачі, так, як чинять при завантаженні судна, бо якщо воно переповнене, то потонути може, а якщо занадто легке — то над ним тяжіє небезпека перекинутись догори дном. Так само ставтеся до сну — спочивайте стільки, скільки корисно. Від помірної дієти приходять легкі сни, а за ними слідом — бадьорість при співі псалмів, уважне слухання читань, глибоке розуміння кожного слова в божественних піснеспівах. Насолоджуючись усім цим, душа благонастроюється, зігрівається і просвітлюється, пожинаючи плоди помірності в усьому. А від переїдання — важкі сни, відтак — затьмарення помислів, нерозуміння суті пісень, зціплення губ, затемнення очей, душі та тіла, бо до зовнішнього пристосовується і внутрішнє. Тоді злодій душевний, підкравшись, краде, що захоче. Тому-то Господь сказав: «Чувайте» (Мт. 26:41).
3. Бог любить задушевне слово, благопокірливу відповідь, добре й незасмучене обличчя, тиху вдачу, смиренну розмову. Той, хто благодушно переносить страждання більше за інших, хто дякує тоді, коли йому бракує потрібної одежі, взуття чи каптура — той справжній трудівник Божий, який проміняв добра тимчасові й мізерні на великі щедроти прийдешні. Я турбуюсь про те, щоби всіх усім забезпечити, а кажу це тому, що коли не вистарчатиме комусь якихось речей, то щоб ніхто не засмучувався, не дратувався та не нарікав. Бувають і такі, що з гарячої любові до Бога самі себе в чомусь обмежують. Але, звичайно, добре чинить той, хто вдячно приймає все, що йому дають, коли б і як це не було.
4. Царство Небесне надходить, нагорода вічного блаженного життя очікує Божих угодників. Хто ж не побіжить? Хто не поквапиться, щоб отримати обіцяні скарби? Хто з радістю не наважиться і страждаючим бути, і нагим, і холод терпіти, і мороз, і умертвляти себе подвигами заради таких значних благ? І ви не залишаєтесь осторонь від цих трудів і подвигів, бо зрікшися своїх бажань, усе покинувши, переносячи всілякі терпіння, ви щодня помираєте, маючи між тим збережене життя в Господі нашім І