Повчання 10

1. Прямуйте шляхом Божим, бо щоденно Господь, за Його обітницею, товаришує вам. Бо Він через апостолів Своїх сказав тим, «що бережуть завіт Його і свідоцтва» (Пс. 25:10), що буде з ними «по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28:20). Але шляхи Його і стежки невідомі. Незримо Він перебуває перед очима душі й нечутно розмовляє з тими, що чисті серцем. Тримайтеся своєї дороги праведної, обминаючи пастки заздрісного диявола. Розпрямте крила любові Божої, щоб ширяти серед хмар над усіма тенетами земними. Ноги ваші змастіть оливою радості й невинності та не бійтеся ступати скорботним шляхом Господнім. Якщо вас мучить спрага від малодушності, то пийте воду терпіння; якщо зголодніли від знемоги душевної — їжте хліб, що насичує й підкріплює серце людини — слово премудрості, яке надає благої сили та мужності. Добре підперезані ви та бадьорі; вгору зір свій спрямувавши, не кладіть на себе непосильних тягарів, — маю на увазі недобрі ворожі пожадання. Тим, які проходять цей шлях, що із землі веде на небо, достатньо прямувати ним без малодушності, не звалюючи на себе ніякої ноші.

2. Добре ви вирішили, премудро вчинили, що світ покинули, і тепер благоговійно горнетеся до дому Божого, для Господа працюєте і щоденно служите Йому, відвернувшись від усього дочасного, і від родини своєї, і від батьківщини, і від усякої пожадливості тілесної. Справа наша — справа ангельська. Ще потерпимо трохи, ще трохи постраждаємо. Надходить вже кінець і межа життя нашого; візьмуть нас святі ангели і вічно будемо радіти, ставши спадкоємцями обіцяних благ з усіма святими. І не огортатиме нас тоді скорбота — ні від того, що бідували, ні від того, що знесилювались в подвижництві, ні від того, що зморювалися постами, чи сну себе позбавляли, чи холод терпіли і студінь, чи якимось іншим чином обмежували себе в задоволенні своїх бажань. Навпаки, будемо благословляти й величати той день і ту годину, коли зволив Бог, щоб утекли ми від світу і прийняли схиму чернечу. Там кожен сторицею отримає винагороду за всі теперішні страждання і замість смутку матимемо радощі безмірні та життя повсякчасне. Тому нехай ніхто з вас не відмовляється перетерпіти все, що нам випаде, бо за це матимемо радість вічну й невимовну. Нехай нікому з вас не випаде почути: «…ти отримав твої блага за життя свого» і «…між нами і вами вирита велика пропасть» (Лк. 16:26). Це — страшний голос, який відділяє грішника від праведника, страшний, якщо лишень подумати про нього. А що буде, коли його почути!

3. Наскільки далеко небо від землі, настільки будуть віддалены від Господа, Бога нашого, ті, що перебувають у гріхах. А друзі Його і слуги правдиві прийдуть до Нього, до Царства Його Небесного, до вишнього Єрусалиму, міста великого, де скарби невимовні, слава безмежна і радість повсякчасна. Там побачимо один одного і себе пізнаємо; і я вірю, якщо завжди виконуватимемо волю Божу, то будемо там разом у радості безмежній. Якщо ж це так, то чи не попрацюємо добровільно і чи не постраждаємо охоче? Чи не будемо з радістю пити наругу та глум, як молоко? Чи не побажаємо бути на останньому місці та щаблі останньому, або навіть бути погордженими більше за всіх інших? Чи не прагнутимемо помирати щодня, як незлобливі ягнята Христові? Так, браття мої! Так, отці мої! У такий спосіб святі Богові вгодили.

4. Не будемо тут шукати собі життя серед задоволень, яке було би відгороджене від неприємностей та різних тягарів. Але ще більше радітимемо, коли будемо бідувати, і веселитимемося, коли опинимось у скруті, коли будемо покривджені, гноблені, коли терпітимемо нестатки у найнеобхіднішому: в помешканні, в їжі та питві, у взутті й одежі, або в інших яких потребах. У цьому — свідчення за нас і цим чернець втішається, бо постійно перебуває в боротьбі та подвигу. Якщо ж ви не такі, то очевидячки, не маєте частки чернецтва, хоч так іменуєтеся фальшиво, облудно й лицемірно. А втім, мені відомо, що ви щиросердно підкоряєтесь уставу чернецтва, вправно крокуєте його шляхом і, як ангели, живете, маючи над собою десницю Божу, яка підтримує вас, розраду Духа Святого, яка укріпляє вас, і святих ангелів та всіх богоблаженних мучеників і преподобних, які допомагають вам.

5. Тож «ходіте, вийдемо на гору Господню, в дім Бога Якова», за словом гучноголосого пророка Ісаї (Іс. 2:3). Хай ніхто не відстає, хай ніхто не зупиняється, один одному допомагайте, перебуваючи в міцній любові між собою, заохочуйте один одного, один одному сприяйте, один одного наслідуйте. Нехай не буде у вас ні сміху непристойного, ні розваги, що розвіює і розніжує, ані довгих пустопорожніх балачок; незгода й непослух нехай навіть не згадуються у вас. Бажано, щоб ви говорили чинно та чесно, мали один до одного щиру прихильність і поводились між собою лагідно й привітно. «Усе перевіряєте; тримайте те, що добре і стримуйтесь від всякого роду лукавства» (1 Сол. 5:21,22). А Господь миру хай подасть вам силу й укріпить душі ваші, Сам хай пасе, Сам «на буйних пасовиськах» хай годує вас «і веде на тихі води» (Пс. 23:2), навертаючи вас на стежку правди, оберігаючи від підступів усезлобного змія, звеселяючи, усолоджуючи, втішаючи й удостоюючи Царства Свого Небесного.