Повчання 16

Зміст повчання:

  1. Радію, дивлячись на успіхи ваші; але боюся, щоб не зупинилися ви; благаю, не припиняйте бігу, ухиляйтесь від усього, що не личить, і прагніть усього, що належить.
  2. Маючи смерть перед очима, благонастроїмося у своєму серці; великі тілесні подвиги нам незручно нести, але, якщо збережемо в серці добрий настрій, то і при розміреному стримуванні у всьому, як устав велить і керівництво, ми не відстанемо від великих мужів.
  3. Предивне братство у спільноті, і за складом своїм, і за чудами — усяка бо перемога над пристрастю є вигнанням біса.

1. Жадає смиренна душа моя і тане в гарячому бажанні вашого спасіння через прямування правдивою дорогою та щоденне зростання в поступах. Дивлячись на ваше зречення від усього й самовіддане відсторонення від світу, ваше безповоротне відчуження від своїх, утрату всякого маєтку й розіп’яття власної волі, і те, що ви однодушно й однодумно до одного прямуєте — радію тим. Але й побоювання мене охоплює, щоб ніхто з вас не втратив якимось чином сподіваних благ. Тому прошу і благаю: не припиняйте бігу вашого, але ще більше й більше старайтеся чинити добро задля свого звершення та повчання ближнього, виявляючи себе щодень перед Богом і братством без спотикань і дивацтва, та не піддавайтеся ні запопадливості заздрісній, ні наріканню згубному, ні гордині богопротивній, ні пристрасті рабській, але дійте благопокірно, тихо і мирно — без марнославства і честолюбства, розумно й добросовісно, заради добра самого, заради святої спільноти нашої, заради заповідей Господніх і нашого ігуменського повеління, і, взагалі кажучи, заради свого власного спасіння; з кожним днем шукайте того, що Богові миле й лише до Нього одного направляйтеся, допоки не прийде кінець цього життя.

2. Не зупиняється остання година, а швидко надходить, а в декого вже при дверях стоїть. Ось тому, наче перед очима нашими і біля ніг наших перебуваючи, нехай устрашає вона нас, упокорює, очищає, і нехай відводить від провини через щось недобре, через якесь схиблення із правдивої дороги, навчаючи взаємно жити в побожності, спокійно та в благій однодумності, а також у вивченні Божественного Писання, у чистій молитві та посильній праці. І піст є знаряддям духовного життя, хоч і тілесним, але з умовою, що йому передує святе смирення. До великих подвигів святих отців нам братися не під силу, воно нам і не корисно. Але будемо дотримуватися того, про що вже говорилося (тобто пам’яті про смерть, побожності, самовладання, однодумства, повчань у Писанні, молитви чистої, посильної праці та посту), та у підвладному нашому становищі маємо вибирати належне, суворо дотримуючись уставу спільноти, як велить установлений порядок — і, приймаючи їжу та пиття, споживатимемо не лише хліб та овочі, але й вино та оливу, а інколи сир і рибу, із належною помірністю, виходячи, однак, не зі своїх міркувань, бо це не до ладу, а як нами визначено; та у всьому іншому дійте мудро й розважливо — і коли спите, і коли відпочиваєте, і коли ходите, і коли сидите, і коли разом сходитеся та розмовляєте, і коли святкуєте, рівно ж і коли садите, сієте, будуєте, тесляруєте — тож, як будемо так поводитись, то запевняю вас, що ми анітрохи не відстанемо від величі отих отців.

3. Однією з великих подій і чудес є наше, в імені Господа нашого Ісуса Христа, зібрання й поєднання мужів із різних країв та народів, різного віку й способу життя в єдине тіло, злагоджене і направлене до діянь одних і до служіння одного, так що воно, будучи багатодушним, багатосердним і багатодумним, пробуває однодумним і односердним, не для чогось негідного, а для служби Богові та для ділань на славу Пресвятої Трійці. Так, наше зібрання (братство) величне й славне саме собою, нарівні з великими чудами, але в ньому й насправді чуда звершуються, якщо мы проводимо належне життя. Чи бо й тут біси не виганяються? — Виганяються, і не лише в цей чи інший день, а щодня і навіть щогодини — виганяються й обпалюються. Кожен із нас, перемагаючи пристрасть, демона цієї пристрасті обпалює й виганяє; хто перемагає блуд — виганяє біса блуду, хто лінь — жене духа лінивства, хто перемагає гнів і злопам’ятність — духа гніву й злопам’ятства вигонить, хто осуд і нарікання — духа осудження і ремствування. Так само і про перемогу над іншими пристрастями слід розуміти. Отож, як хочете знати, то й ви чудотворці! І Господь прийме ваші звитяги у житті, як і подвиги пустельників та стовпників1, що звершили такі дивні чуда.


1. Стовпник (грец. στῦλος — «колона, стовп»; лат. stylita) — християнський святий із числа преподобних, що обрав особливий вид подвигу — безперервну молитву на «стовпі» (відкритій піднесеній площадці, вежі й т. п.). Основою стовпництва християнська традиція вважає сирійського монаха Симеона Стовпника, що подвизався на стовпі понад 30 літ. Стовпництво — вид подвижництва, що практикувався стовпниками.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *