Повчання 31

1. Оскільки ви так пильно й уважно слухаєте смиренне слово моє, то переповнююся заповзятістю проповідувати вам і стаю, наче ненаситним, сіючи у священні душі ваші слова покірних уст моїх. Нині мы разом розпочинаємо працю, я — говорю, а ви — слухаєте, у діла перетворюючи й виконуючи те, про що мовиться і чується; коли ж прийде час жнив і збирання врожаю, тоді в радості перебуватимемо й веселощах від того, задля чого трудилися, зітхали, бідували, втомлювались, сумували, непокоїлися, голову схиляли, духом занепадали, не відаючи як бути, — а додам іще, — голодними були, спраглими, батьків залишили, друзів, братів, родичів, батьківщину та усі земні набутки світу цього; тож будемо радіти, приймаючи відплату від праведного Судді-Бога, на віки вічні. І яку відплату?! — Славу та шану нев’янучу й вічну, радощі й веселощі та життя невимовне й непогасне, насичення невситиме та насолоду від насолодження отими благами небаченими, нечуваними й невимовними, Царство Небесне, усиновлення і спадщину Господа нашого Ісуса Христа, Бога правдивого та Царя вічності. Дивлячись на це, не будемо ледачими і боязкими від того, які б нам не випали (отут) скорботи у справах наших і трудах, коли заставляють нас робити то одне, то інше, і коли у послухові та підпорядкованості доводиться відчувати колючки у серці; проте за словом апостола, чинитимемо, як сказано: «Забуваю те, що позаду, і змагаюся до того, що попереду, женусь до мети, по нагороду високого Божого покликання в Христі Ісусі» (Флп. 3:13), змагаючись у любові божественній з отими святими, які засіяли чи через мучеництво, чи через життя в чистоті. І що? — Хіба вони не були такими самими людьми, як і ми, та до таких як і ми пристрастей не були причетні? Але оскільки вони забажали та полюбили безмірно, — то і ми можемо, якщо захочемо, і до Бога наблизитись, і жити життям високим.

2. Благаю вас, уважними будьте до служінь ваших і старанно в них трудіться: писар у гарному письмі, рівному та каліграфічному, з любов’ю й терпінням; келар у келарстві, у невтомному зараджуванні тілесним потребам, усе старанно подаючи й приймаючи з належною скромністю, благопристойністю та, якщо потрібно, із вибаченнями; землекоп в обкопуванні виноградника; і що б хто інше не робив, чи у рільництві, чи речі важкі переносив і т. п., усе чиніть без нарікань, не забуваючи про віршомовство (повторювання якого-небудь вірша із Псалтиря). Бутьте мовчазними та уникайте марнослів’я. Садівник і городник, — трудіться, обробляючи сад і город, подавайте братству достатньо овочів і фруктів; кухар, — трудись, готуючи страви, і переноси без нарікань жар вогню та всілякі клопоти у своїй роботі; шпитальник — невтомно старайся про заспокоєння братів у немочах, кому їжу придатнішу подаючи, а кому слово розради й заспокоєння для лікування душевних і тілесних хвороб; канонарх — в упорядкуванні й дотриманні суголосного і благочинного співу та розбірливого читання. Таким же чином — паламар, виготовлювач пергаменту, пекар, ножар¹, трапезник², золотник, мідник, покрівельник, кравець, а також воротарі, будильщики, сторожі, куратори, вчителі та, врешті, економ і помічник економа, та й усі інші — виконуйте всі свої справи, як перед Богом, як справи Божі на славу Божу.