Розділ 9. Про послух і підлеглість
Дуже поважна річ підлягати послухові, жити під оком настоятеля і не мати своєї волі. Бо далеко безпечніше підкорятися владі, ніж бути настоятелем.
Багато людей підлягають послухові більше з конечності, ніж з любові; такі теж бідують і через будь-що нарікають. Вони ніколи не дійдуть до свободи духа, доки ради Бога не піддадуться цілим серцем.
Кидайся сюди чи туди, а спокою не знайдеш, як тільки в покірливій підлеглості під проводом настоятеля. Вимріяна надія на інші місця і їх зміна вже багатьох людей ошукала.
Це правда, що кожний чоловік рад чинити за власною думкою і більш прихильний до тих, що думають так, як він. Але коли Бог є між нами, то й нам треба нераз ради святого спокою відмовитись від своєї думки.
Хто є такий мудрий, щоб міг усе знати? Тому не надійся надміру на свою гадку, але радо прислухайся також до думок інших людей.
Про виправдання чужої думки:
- Якщо твоя гадка буде добра, а ти лишиш її ради Бога і підеш за чужою, то матимеш більшу користь із того.
- Бо нераз я таке чував: безпечніше і краще слухати поради і приймати її, ніж самому радити.
Може воно й так бути, що чиянебудь думка непогана; але не хотіти згодитися з іншими, коли того вимагає здоровий розум або обставини, це ознака великої гордості і впертості.