Іван Золотоустий “Повчання” Велике зло — заздрість. Вона засліплює душевні очі всупереч власній користі самого одержимого нею. Як біснуваті часто обертають мечі на самих себе, так і заздрісні, маючи на увазі лише одне – шкоду тому, кому заздрять, втрачають власне спасіння. Вони гірші від диких звірів, бо звірі нападають на нас, тому що голодні або […]
Іван Золотоустий “Повчання” Не станемо без розбору вважати багатих щасливими, а бідних принижувати, не станемо соромитися ремесел і будемо вважати безчестям не працю, а ледарство та неробство. Якщо б праця була безчестям, то не займався би нею Павло і не хвалився б особливо нею, кажучи: “…коли я проповідую Євангелію, нема мені від того слави, бо
Про неробство та діяльність Читати далі »
Іван Золотоустий “Повчання” Наскільки багатьма пороками ми сповнені сьогодні і не відчуваємо їх? Один одного мучимо, один одного терзаємо, ображаємо, звинувачуючи, обдурюючи, заздрячи славі ближніх. І дивися, яке тяжке зло: коли хто хоче винищити добру думку про ближніх, то говорить: такий-то говорив мені про то-то, – прости мені, Господи, не осуди мене, — я передаю
Про те, щоб не засуджувати ближніх Читати далі »
Іван Золотоустий “Повчання” Велике нам потрібне старання, щоб знати, в чому полягає покірність і в чому завзяття; старання необхідне тому, що з цими чеснотами змішуються пороки: з завзяттям — зарозумілість, з покірністю – малодушність. Кожному необхідно пильнувати, щоб, відда¬ючись пороку, не приписувати собі доброчесності. Отже, що таке покірність і що малодушність? Коли ми, бачачи інших
Про сумирність та завзяття і про інші чесноти та пороки Читати далі »
Іван Золотоустий “Повчання” Коли подивлюся на вашу нечисленність і бачу, що наше стадо зменшується з кожним зібранням, то і сумую, і радію: радію за вас, котрі тут зараз; уболіваю за тих, котрих тут немає. Ви гідні похвали за те, що не стали безпечнішими і від нечисленності; вони заслуговують осудження за те, що не пробуджують у
Умовляння приходити до Церкви Читати далі »
Іван Золотоустий “Повчання” Якщо ми будемо постійно вправлятися в читанні Священного Писання, то будемо спроможні досягти свого спасіння, пізнаємо і справедливі догмати, і життя доброчесне. Хіба би хто був надто впертим, непохитним та лінивим; дарма що не дістав ніякої вигоди: при всьому тому в нинішній час збере плід і отримає якусь користь, хоча і не
Про читання Священного Писання Читати далі »
Іван Золотоустий “Повчання” Будемо завжди звертатися до Бога і в Нього просити всього. Ніщо не можна порівняти з молитвою: вона і неможливе робить можливим, важке – легким, незручне – зручним. Її відправляв і блаженний Давид, тому і говорив: “Сім раз на день я Тебе хвалю за Твої присуди справедливі” (Пс. 119, 164). Якщо ж цар,
Іван Золотоустий “Повчання” Хрест раніше був найменуванням осуду і покарання, а тепер став почесним та жаданим; раніше хрест був предметом ганьби і катування, а тепер став предметом слави та честі. А що хрест дійсно є славою, послухаймо Христа, Котрий говорить: “…прослав Мене, Отче, у себе – славою тією, що її Я мав у Тебе перед
Про Хрест і Хресне Знамення Читати далі »
Іван Золотоустий “Повчання” Навчимося поступливосте і лагідності у Спасителя: “…навчіться від Мене, – говорить Він, – бо Я лагідний і сумирний серцем” (Мт. 11, 29), і відкинемо всяку гнівливість. Повстане хто проти нас, – тож будемо ми смиренні. Стане хто чинити з нами нахабно, — тож будемо ми послужливі. Буде хто говорити в’їдливо і терзати
Про поступливість та лагідність Читати далі »
Іван Золотоустий “Повчання” Господь запропонував нам такі умови стосовно ближніх, які не становлять нічого трудного. “Все, отже, що бажали б ви, — говорить Він, – щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм” (Мт. 7, 12). Чи бачиш, що Він не прописав нічого чужого, але те саме, чого і раніше вимагав закон природний? Як ти
Необхідні умови стосовно ближнього Читати далі »