Повчання 11

1. Прийдіте, приймемо всі разом готовність та ревність ще і ще послужити Богові й попрацювати задля Нього. І ніщо нехай у цьому не буде нам перешкодою та не стримує нас; але ще більше зречемося від світу, і тіло переможемо, і від кревності відійдемо, і задоволення зневажимо, і труди виберемо, та всі інші справи добродійні звершимо, і творити будемо, щоб не спіткнулися ми в покликанні нашому та щоб успадкували Царство Небесне. Змій же страшний, усезлобний диявол, невідступно повзає навколо, жадаючи погибелі нашої, потайки прокрадається, уповзає до нашого серця та підсіває кожному насіння зла: комусь гріховну насолоду, щоб за це задоволення й одночасну насолоду позбавити його вічних щедрот і вкинути у вогонь незгасний; комусь подібне до вбивства шаленство заздрості до доброї слави брата, якою (заздрістю) затуманює йому розум і ходить він, як у темряві ночі, бо диявол не дає побачити йому славу Божу, щоб явився в ньому новий Каїн, син загибелі; когось обжерливістю захоплює, щоб перемогти його підчеревними насолодами і тим самим віддалити від Бога; на когось навіює смуток, у комусь породжує відразу до свого покликання, або до подвижників, чи до монастиря; когось заставляє уважати за тягар співання псалмів, читання й усамітнення, а проти іншого здіймає неймовірний запал пристрасних помислів і порухів, щоб збити його з правдивої дороги і занапастити. Але «сміло! І нехай ваше серце буде одважне» (Пс. 31:25), бо мы надіємось на Господа, Який знищив владу смерті і дав нам «владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу» (Лк. 10:19). Приклад цього бачимо у св. Антонію Великому¹, який так потрощив і підточив силу ворога, що той не міг навіть зносити тіні його святості. Та й усі богоносні отці перемагали його, і всі в роді цьому, що з повною віддачею працюють для Бога, його перемагають.

2. Бачу, що ви працюєте із заповзяттям, приносячи свої труди в жертву Богові. Але нехай будуть труди ваші всебічно бездоганними й вартими нагороди. А як це? — Працюйте тихо та мовчазно; слова невчасні хай не злітають із ваших уст; не вихваляйтеся; гидуйте зарозумілістю, одягніться у смиренність, примушуйте себе до всякого послуху. Глядіть, не накличте на себе смерті якимось гріхом і не наближайтесь один до одного у хвилини пристрасті; не наважуйтеся бути вдвох на самоті, бо тут вогонь гріху; не торкайтеся своїх членів, яких би то не було, особливо ж одного, бо тут гнів, вогонь і смерть. Дослуховуйтеся до читань, бадьоро звершуйте псалмоспіви, не дрімайте, стоячи перед Богом, і отримаєте від Нього дар, бо Він завжди роздає дари бадьорим. Жаль огортає, коли від очей Цаня одні відходять, отримавши дари, а інші випроваджуються без нічого, хоч ті та інші були за одною роботою, але позаяк одні працювали ліниво й мляво, а інші — сумлінно та з усією старанністю, то такою різною виявилась і частка їхня.

3. Поспішайте, дійте, біжіть, досягайте, і хай не закриються перед нами двері й не обірветься нить життя нашого, та щоб не зійшли ми до гробу неготовими, і щоб не звільнилися ми від поєднання з тілом винуватими, і не побачили під час виходу душі ангелів без відваги, і щоб не схопив нас за гріхи цей величезний до небес мурин, що показався Антонію Великому, щоб не поглинули нас хаос, пекло, тартар, безмежний вогонь гудучий або інші місця мук, де плач і скрегіт зубів. Але хай знайдемо там мирне й блаженне життя вічне і припадемо до Христа Владики й Бога нашого, та узріємо цю красу безмежну, цю неприступну славу обличчя Його, коли увійдемо до хору святих ангелів й усіх святих, і радітимемо там, звідкіля «смуток і зідхання зникне» (Іс. 35:10).