Повчання 12

1. Кажу вам, як колись Господь учням: «Уставайте ж, ідімо звідси» (Йо. 14:31). Кажу це не в розумінні, щоб ви вийшли з тіла раніше аніж покличе Бог, Який зв’язав нас із ним задля випробування чеснот наших, а в розумінні, щоб і в тілі перебуваючи, мудро розважали ми над тим, що вище тіла і, як написав про себе божественний Павло (Гал. 6:14), — розіп’яли себе для світу, бо, як він же проголосив, — «ті ж, що є Ісусові Христові, розп’яли тіло з його пристрастями та пожадливостями» (Гал. 5:24). Мужньо переносьте все важке й досадне та будьте стримані у всьому. Бо, якби праотець наш був добропокірним перед даною Богом заповіддю, то через нестриманість не зазнав би смерті замість життя. Тож постіться і не їжте з вельми гіркого дерева гріху навіть і в помислах, якщо можете, але всіляко огороджуйтеся від нього ділами. Пожадливими очима не кидайте пристрасних поглядів та не наражайтеся на зачарування. Закривайте свої вуха від нерозумної мови і некорисних оповідей. Вуста привчайте співати лише те, що миле Богові та не провадьте пустих розмов. Руки, ноги й усі члени тіла вашого захистіть від усього пристрасного.

2. Ти, що отримав послух по господарству, старайся бездоганно, без спотикання, ходити серед братів твоїх, порядкуючи у всьому зі смиренним серцем.

3. Ти, якому доручено наглядати за польовими роботами, із властивою тобі мудрістю й твердістю добирайся до суті справи цієї, усе, що необхідно, вірно виконуй і тримай у належному порядку. Будь поблажливим і співчутливим до тих, хто перетомився, передусім до новачків. «Ваша розмова нехай завжди буде люб’язна та приправлена сіллю,… щоб це вийшло на користь тим, які чують його» (Кол. 4:6; Еф. 4:29). Будьте шанобливі (поштиві), доброзичливі, втішаючі, повчальні, добродійні, керовані у справі своїй.

4. Ти, келарю¹, на Бога надійся, дій у «могутності Його сили» (Еф. 1:19). Не скупися, опікуючись братами. Піклуючись про них, — про Бога піклуєшся, — бо не людей годуєш, а, як хочеш знати, апостолів Божих. Заготовляй і подавай їм їжу й напої — найкращі з того, що маєш, але ні приправ, ні солодощів, і нічого з того, чим набивають свій живіт ті, що живуть задля нього, нехай не буде. Це для благочестивих не годиться. Овочі, хліб і вода — ось, що їм потрібно. У цьому отці наші мали велику втіху.

5. І ти, дитино моя, добрий кухаре, подбай про братство, готуючи йому страви для задоволення, і наче сонце, засяєш у Царстві Небесному.

6. Ви, городники й садівники, працюйте і старайтеся задовольнити братів, поставляючи їм різного роду овочі; а догоджаючи їм, — Богові вгодите й удостоїтеся насолоджуватись вічним спокоєм.

7. Ви, що служите біля келаря, з усією старанністю і щирим бажанням віддавайте свої сили оцій справі, не шкодуючи навіть крові та з повагою ставтеся до першокелара, тому що від нього залежите.

8. Ви, що виконуєте роботи на кінному дворі, несете благоприємний послух і Богові, і нам, та вдвічі більше за інших служите братству, тож подвійними вінцями будете увінчані. Кожен із вас, хто більше турбується про інших, діє для них і трудиться, безперечно, отримає й більшу нагороду.

9. Підійдіть до мене й ви, що приставлені до млинів, і вам, я скажу, потрібно вельми дбати про свою справу, але не дозволяйте собі нічого зайвого, окрім того, що належиться, ні в їжі, ні в питві, ані в чомусь іншому. Стосовно того, що доводиться вам пропускати правило, псалмоспіви та інші служби, то й нам не бажано, щоб так було, але через крайню потребу не можемо інакше розпорядитися. Однак, не журіться, ми² натомість надолужимо те, чого не вистарчатиме вам у цьому відношенні, хоч ми і грішні. Тільки пильнуйте себе, майте страх Божий та уникайте світських розмов.