Зміст повчання:
- Стреміть до Бога, а все інше майте за ніщо.
- Яку працю хто б не виконував у монастирі, у ній він гідно крокує до Міста вишнього, щоби там зазнати благ.
- Зовнішнє ваше добре; але глядіть, чи немає серед вас за внутрішнім устроєм Юди, Гехазі та їм подібних.
- Не кажи — зроблю це і це та того й того досягну; але трудися, все інше на Бога поклавши.
1. Прийдіте, діти, послухайте мене, почуйте слова мої і прищепіть собі повчання мої покірні! До всіх спрямовую голос свій, усім сповіщаю — вознесіться до Бога, звільніться від пристрастей. Це вас закликає слово пророче: «Ходіте, вийдемо на гору Господню, в дім Бога Якова» (Іс. 2:3), у дім безпристрастя та побачимо очима розуму нашого приготовану нам радість за обітницею небесних благ. Прийміть заповзяття, здійміть крила вогненні, як голуби, і злетіть, і полиньте звідсіля туди, де права частка доброчесності, прийміть радість і полюбіть духовно прагнення Бога, зазнайте любові Його найсолодшої, а в ній усе інше визнавши другорядним, зневажте і славу марну, і пожадливість тілесну, і гнів звіриний; та ніщо з того, що видається втішним, хай не зможе полонить вас, але, як добре підперезані, будемо і легкими, і гострозорими, і рухливими у нашому прямуванні шляхом, що веде до Царства Небесного.
2. Подорожуючим неминуче випадає терпіти й переносити труднощі, так само і нам. Бо, як бачите, справа наша потребує праці, подвигу й утоми: ви працюєте, знемагаєте, потієте, голод переносите і спрагу, хто на ниві, хто у винограднику, хто при точінні єлею, хто на кухні, хто на будівництві, хто в келарні й кожен там, до чого його приставили. Усі вони прямують шляхом Божим, наближаються до міста великого і через смерть спізнають радість благ, відкладених тим, які люблять Бога.
3. Коли явно спостерігаємо за тими, що добре прямують, то втішаємося ними, а коли бачимо таких, що спричиняють безлад, то обурюємось і сумуємо, по можливості виправляючи їх; потаємне ж ваше тільки вам одним відомо та Богові. Але нехай не буде між вами такого, хто би потайки, наче в пітьмі, чинив щось негідне: бо від ока всевидющого ніщо не сховається, хоч від нашого і сховане. Я завжди думаю про вас краще. Але хто знає, чи немає серед вас, поміж дванадцяти, і Юди? Чи біля доброго наставника немає Гехазі лукавого, що вічно носить у своїй душі проказу (2 Цар. 5:27)? І чи серед вас самих не знайдуться подібні синам ієрея Елі, що потайки їдять і гнівлять Бога, жалюгідний кінець яких буде тяжкий і для мене, більше від Елі грішного (1 Сам. 2:25)? Хай не постраждаємо в чомусь такому і ми, — Господи помилуй! — у чомусь подібному до Ананії й Сапфіри, які, наважившись виповісти брехню апостолам, зазнали гіркого падіння (Діяння 5:5-10) — бо буває, може, і серед вас, що хтось, затаївши обман у серці своєму, не дає правдивого слова, відповідаючи на питання, або у випадковій бесіді. Боюся і падіння чаклуна Симона, який хотів бути зі св. Петром, головним серед апостолів, лишень заради шаноби і слави людської, зовні показуючи, що хоче бути його учнем (Діяння 8:9). Хай не озирається ніхто з вас назад і не відходить від початкового наміру свого!
4. Нехай ніхто не говорить — я зроблю те і те, і через стільки-то років того й того досягну. Ти, що таке говориш, і не знаєш між тим, чи проживеш день нинішній, чи не думаєш почути: «Безумний! Цієї ж ночі душу твою заберуть у тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде» (Лк. 12:20)? Тож будемо наслідувати нерозривну єдність апостолів з Учителем своїм і Богом усіх сущих і, якби перед очима Господа завжди перебуваючи, прискоримо біг свій до спасіння, усе наступне в руки Божі передавши, з готовністю тут трохи потерпіти й потужити, щоб радіти вічно. До цього Бог закликає, цьому Дух Святий сприяє, у цьому укріпляє Господь Ісус Христос. Не бійтеся! Додолу скинутий диявол; Христос воскрес і смерть вже не панує.