Зміст повчання:
- Вищий від усякого спосіб життя в послушництві, і Господь його вибрав.
- Гідно прямуйте цим шляхом, терплячи та зносячи втому, бо смерть ось-ось надійде та й кінець усьому, але при тому й інших чеснот не забувайте, особливо ж любові.
1. Прошу вас і благаю: стійте, мужньо терпіть, будьте добросердними, кріпіться, помишляючи, якої слави удостояться всеблаженні та святі послушники. Зрештою, кожен, хто якими подвигами належно послужив Богові в житті, відповідно до того й отримає свою благодать у віці прийдешньому. Але які подвиги кращі? Послухайте! Великі ті, які, слугуючи Богові, «блукали пустинями, горами, печерами та земними вертепами» (Євр. 11:38), пустельники, стовпники, затворники та усі ті, що якимось іншим чином прославляють Бога. Але, як вам відомо, Господь наш Ісус Христос, Податель немислимих благ, прийшовши на землю, не пустинницький, не стовпницький і не якийсь інший вибрав спосіб життя, але зволив перебувати у послуху. Бо Сам сказав про Себе: «…зійшов Я з неба не для того, щоб волю власну чинити, а волю Того, Хто Мене послав» (Йо. 6:38). А також: «Слова, які проказую до вас, не від Себе проказую. Отець, Який перебуває у Мені, — Він творить діла» (Йо. 14:10); «Отець, Який послав Мене, дав Мені заповідь, що Мені казати і що промовляти» (Йо. 12:49). Також Він, підперезавшись рушником та прийнявши вигляд слуги, умив ноги учням і, витираючи їх, сказав в іншому місці: «…Я між вами як той, що служить» (Лк. 22:27). Якщо ж Він, Владика усіх сущих, захотів, як бачите, понад усі інші прийняти наш спосіб життя в послушництві, то як не нам радіти, як не веселитися, як не захоплюватися тим, що проводимо життя подібно до Господа? Чи може після цього у вас бути щось інше, більш достойне похвали? І чи може бути у вас схильність до життя інакшого? Отож, не хваліть іншого способу життя більше від нашого, якщо належно його дотримуєтеся. Ось тому в Геронтиці1, або в сказаннях про св. старців, в одкровенні, із трьох трудівників послушник виявився славнішим, випередивши пустельника і хворого, що благодушно із вдячністю переносив хворобу. О, скажу вам, величний наш спосіб життя і всесвятий; і ви, гідно провівши біг свій, з Авраамом прославлені будете, з мучениками возрадуєтеся та з праведниками оселитеся.
2. Тому належно біжіть, не зупиняючись, і нехай не бентежить вас заздрісне око диявола. Змастіть ноги ваші оливою терпіння, щоб, розігрівшись душевними пориваннями, були ви готові провадити шлях свій. Одягніться в одежу правди і радості, пийте воду чистоти і невинності, та не говоріть: допоки ще. Це — слово лінивих. Ми ж не тисячолітні, — сьогодні-завтра смерть надійде. Щоденно це маючи перед очима душі, добре ми чинимо, прямуючи за вітцівським законом. Цим законом керувалися отці наші в нечисленних днях життя цього. Нехай через святу молитву отця мого пробуватиме серед вас милість, мир, любовь, поводження незаздрісне й незавидне, статечність, належна слухняність, добре слово, співпраця, взаємне співчуття, покірливість. Так ось живіть і так орудуйте!
1. Геронтика (грец. Гεροντικον, або ‘Апофθεγματα των Πατερων, лат. Apophthegmata Patrum, або Aegyptiorum Patrum Sententiae) — передання про св. старців та їхні повчання. Зокрема, це передання про життя перших християнських монахів Єгипту, отців-пустельників. Найбільше повчань маємо від монахів IV і V століть, наприклад, Пімена, Макарія та Антонія. Збірка виникла щонайпізніше наприкінці V століття. Вперше стала відома з послання св. Йоана Касіяна до Венедикта «Бесіда з отцями» (480–547). Як свідчить один з її заголовків, повчання та життя Отців упорядковані за грецьким алфавітом (Αλφαβητικον). Геронтика складалася спочатку грецькою мовою, а потім постійно оброблялася, доповнювалася й перекладалася на інші мови. Тому інші версії та наступні передання тих же отців маємо в перекладах.