Зміст повчання:
- Повстаньте та шукайте зцілення у Господа — єдиного істинного Лікаря.
- Чернечий чин — високий та ангелонаслідувальний; він вимагає великого подвигу для подолання тілесних пристрастей.
1. Повстаньте та, піднявшись, належно біжіть шляхом вашим. Хто дрімає в недбальстві, пробудись до старанності. У кого руки опустилися та ноги кульгають на обидві стопи, почни рівно ходити стежками заповідей Господніх. Хто сліпий у пристрасних помислах, омий зіниці очей своїх у купелі сліз та, прозрівши в безпристрасті, прославляй Господа. Хто, ніби прокажений, покритий струпами гріховними, усім серцем приступи до Господа і почуєш: «Хочу, очисться» (Мт. 8:3), а очистившись, надалі стережися тої прокази. Хто глухий душею та сліпий розумом, прагни, щоб почути сказане і прозріти — і матимеш, бо всім, хто зіпсований душею, провістить зцілення божественне Слово. Таку промову звертаю до вас заради немічних поміж вами, бо «здорові не потребують лікаря, лише хворі» (Мт. 9:12).
2. Чин життя нашого, великий і преславний, не абияк досягає досконалості, а багатьма трудами й подвигами. Наскільки він високий, божественний і ангелонаслідувальний, настільки вимагає праці та зусиль. Адже ми, будучи тілесними, прагнемо уподібнитись безтілесним; у світі існуючи, стараємось проводити життя, як у небі; з тілом і кров’ю пов’язані, безтілесне й безкровне життя силуємо проводити, бо за апостолом: «Тіло й кров Царства Небесного успадкувати не можуть, ані тлінні — успадкувати нетління» (1 Кор. 15:50). Тому нам треба мати достатньо твердості, достатньо уважності та наполегливого старання, «бо тіло пожадає проти духа, і дух пожадає проти тіла. Вони суперечать одне одному…» (Гл. 5:17). Тож глядіть, не допустіть, щоб краще у нас підлягало гіршому, і того, що має бути пануючим у нас, ми не закріпачили рабським пристрастям нашого тіла та не виявилися такими, що ходять на голові, уверх ногами.