Зміст повчання:
- Вельми похвальне спільне життя наше; і блаженний той, хто живе за його духом.
- Нам належиться робити все більші й більші поступи, не гублячи у марноті своїх днів.
- Слава Отцям! Вони, прислуховуючись до слова істини, зразково жили по-чернечому — їх наслідуйте.
1. Ревно переконую вас — піклуйтеся спасінням святих душ ваших. Бо не думаю, що міг би в чомусь іншому вам пригодитися, ніж коли нагадуватиму вам про життя ваше у святості. І не засмучуйтеся, що мова в мене все про одне й те саме. — А про що інше ми можемо говорити? Чи може поміняли ми спосіб життя нашого, який розпочали, щоб і в розмовах перейти на інше? — Ні, не слід нам переставати багаторазово повторювати одне і те ж, та не слід переставати по декілька разів говорити одне й те саме; і ніколи ми не перестанемо добре хвалити, а погане ганити, провіщаючи, як то добре і блаженно повністю відійти від світу і прийняти однодушне співжиття у братстві, і твердимо, що це, направду, «миро, що на бороду стікає, бороду Арона» (Пс. 133:2), коли хто приступив до спільноти цієї, пройнявся покірністю, оповився послухом, удостоївся зректися своєї волі, прийняв безмежну любов до Бога, набуває в дусі силу від сили, усе йому любе, і все, що вимагається за уставом спільноти, він терпеливо виконує, не лукавить при цьому, не має недовірливих думок і задумів, що відлучають покірного послушника від Бога та ігумена. Тож обцілуймо, браття, з любов’ю все суще і все, що випадає нам у спільноті, як святе і спасенне, хоч дещо нам може здаватись і неприємним, бо при цьому стираються кути наші і ми округляємося, щоби зручно котитися до нашої мети.
2. Старайтеся приносити користь один одному і не шукати свого, а того, що спільноті у всьому потрібне, та кріпіться всі разом усе більше й більше і, впорядковуючи душі ваші, весь час тримайте себе в покорі, щоденно оновлюючись із плином днів, місяців і років; здіймайтеся все до кращого й кращого, допоки ще є час багатіти й удосконалюватись. Не лінуйтеся, не поринайте в сон і безтурботність, та не марнуйте днів життя цього. Коли прийде час відповідати, тоді явно побачимо плоди трудів наших і безпліддя недбальства, угледимо тоді, які ми плоди принесли, коли були уважними до себе й до своєї справи, і що згубили, коли про це не дбали.
3. Слава блаженним душам святих і преподобних отців наших, справді, мудрих і розумних! Вони немарно слухали слово істини, не скидали його додолу й не топтали своїми ногами, але щиро трудилися в поті чола, корилися, волі своєї зрікаючись, полюбляли останнями бути, до вподоби їм була вбогість у всьому і бідність, суперечок цуралися та все благодушно з терпінням переносили, добровільно підкорялися вітцівським повелінням, вірою горіли, мовчання любили, немочі немічних носили і кров свою готові були за них пролити, подібно до мучеників. І навіщо багато говорити? Ви й самі знаєте попередників ваших і провідників; наслідуйте їх, прямуйте слідами їхніми й удостоїтеся здобути славу їхню.