Про те, що треба старатися швидше відсікати пристрасті, перш ніж вони стануть лихою звичкою душ Зміст частини: Аналогія з тілесною недугою: Як сім днів гарячки приносять сорок днів безсилля, так і малий гріх потребує тривалого духовного лікування та пролиття крові. Христос як Досконалий Лікар: Чому заповіді ніколи не старіють і є точними ліками проти кожної […]
Про страх майбутніх мук і про те, що той, хто хоче спастися, ніколи не має бути безпечним щодо свого спасіння Зміст: Хвороба ніг авви Дорофея: Духовний роздум про те, чому спогад про скорботу стає милим, коли вона минає, подібно до розмов мандрівників після морського шторму. Всеціле покладання на Промисел: Настанова відкидати пошук зовнішніх земних причин
Святий Василій народився 330 року в НеокесаріїПонтійській. Походив зі щиро християнської родини: його дідусь по лінії батька був мучеником за віру, бабу, батька (Василія), матір Емелію, братів Григорія й Петра, а також сестру Макрину про¬голосили святими. їхня родина, що належала до суспільної еліти того часу, розуміла вартість і потребу освіти. Василій спочатку навчався в Неокесарії
Життя і діяльність Василія Великого Читати далі »
Іван Золотоустий “Повчання” Велике зло — заздрість. Вона засліплює душевні очі всупереч власній користі самого одержимого нею. Як біснуваті часто обертають мечі на самих себе, так і заздрісні, маючи на увазі лише одне – шкоду тому, кому заздрять, втрачають власне спасіння. Вони гірші від диких звірів, бо звірі нападають на нас, тому що голодні або
Іван Золотоустий “Повчання” Не станемо без розбору вважати багатих щасливими, а бідних принижувати, не станемо соромитися ремесел і будемо вважати безчестям не працю, а ледарство та неробство. Якщо б праця була безчестям, то не займався би нею Павло і не хвалився б особливо нею, кажучи: “…коли я проповідую Євангелію, нема мені від того слави, бо
Про неробство та діяльність Читати далі »
Іван Золотоустий “Повчання” Наскільки багатьма пороками ми сповнені сьогодні і не відчуваємо їх? Один одного мучимо, один одного терзаємо, ображаємо, звинувачуючи, обдурюючи, заздрячи славі ближніх. І дивися, яке тяжке зло: коли хто хоче винищити добру думку про ближніх, то говорить: такий-то говорив мені про то-то, – прости мені, Господи, не осуди мене, — я передаю
Про те, щоб не засуджувати ближніх Читати далі »
Іван Золотоустий “Повчання” Велике нам потрібне старання, щоб знати, в чому полягає покірність і в чому завзяття; старання необхідне тому, що з цими чеснотами змішуються пороки: з завзяттям — зарозумілість, з покірністю – малодушність. Кожному необхідно пильнувати, щоб, відда¬ючись пороку, не приписувати собі доброчесності. Отже, що таке покірність і що малодушність? Коли ми, бачачи інших
Про сумирність та завзяття і про інші чесноти та пороки Читати далі »
Про те, що треба зносити спокуси з вдячністю і без сум’яття Зміст частини: Поступ монаха у спокусах: Настанова авви Пімена про те, що служіння Господеві вимагає готовності до випробувань за словом Сираха. Бог як Досконалий і Всемогутній Друг: Чому на відміну від земного приятеля, якому може забракнути розсудливості чи сили, Бог поєднує в Собі безмежну
Повчання 14. Про спорудження і звершення душевного дому чеснот Зміст повчання: Духовний дім заповідей: Тлумачення свідчення Книги Виходу про бабів-повитух — як через страх Божий зводиться не матеріальне, а душевне житло. Рівномірне будівництво стін: Застереження проти плекання лише однієї природної чесноти; небезпека «самотньої стіни», яку легко валить вітер пристрастей. Анатомія душевного дому: Віра як основа,
Зміст повчання: Високе покликання; дякувати дотриманням обітів. Головне — Бога набути. Вірність своєму покликанню робить нас спадкоємцями неба; діла цієї вірності. Дари Богові на Богоявлення. Свідоцтва Святого Писання про велич обіцяних Богом благ. 1. Це Господь, Бог наш, являє людям благодать Свою, осіняючи промінням людинолюбності, щоб усіх привести до Себе; нас же, ченців, в особливий