Іван Золотоустий “Повчання” Велике зло — заздрість. Вона засліплює душевні очі всупереч власній користі самого одержимого нею. Як біснуваті часто обертають мечі на самих себе, так і заздрісні, маючи на увазі лише одне – шкоду тому, кому заздрять, втрачають власне спасіння. Вони гірші від диких звірів, бо звірі нападають на нас, тому що голодні або […]
Іван Золотоустий “Повчання” Не станемо без розбору вважати багатих щасливими, а бідних принижувати, не станемо соромитися ремесел і будемо вважати безчестям не працю, а ледарство та неробство. Якщо б праця була безчестям, то не займався би нею Павло і не хвалився б особливо нею, кажучи: “…коли я проповідую Євангелію, нема мені від того слави, бо
Про неробство та діяльність Читати далі »
Іван Золотоустий “Повчання” Наскільки багатьма пороками ми сповнені сьогодні і не відчуваємо їх? Один одного мучимо, один одного терзаємо, ображаємо, звинувачуючи, обдурюючи, заздрячи славі ближніх. І дивися, яке тяжке зло: коли хто хоче винищити добру думку про ближніх, то говорить: такий-то говорив мені про то-то, – прости мені, Господи, не осуди мене, — я передаю
Про те, щоб не засуджувати ближніх Читати далі »
Іван Золотоустий “Повчання” Велике нам потрібне старання, щоб знати, в чому полягає покірність і в чому завзяття; старання необхідне тому, що з цими чеснотами змішуються пороки: з завзяттям — зарозумілість, з покірністю – малодушність. Кожному необхідно пильнувати, щоб, відда¬ючись пороку, не приписувати собі доброчесності. Отже, що таке покірність і що малодушність? Коли ми, бачачи інших
Про сумирність та завзяття і про інші чесноти та пороки Читати далі »
Святий Йоан, який за своє красномовство здобув ім’я Золотоустого, належить до числа найвизначніших пастирів Вселенської Церкви IV ст. по Р. Хр. Хоча Церква, переживши часи переслідувань, досягла на початку століття повної свободи, та ще тривала і внутрішня боротьба із силами поганства. Відчуваючи наближення своєї остаточної поразки, поганство напружувало всі сили для підриву основ християнства. Оскільки
Іван Золотоустий “Повчання” Коли подивлюся на вашу нечисленність і бачу, що наше стадо зменшується з кожним зібранням, то і сумую, і радію: радію за вас, котрі тут зараз; уболіваю за тих, котрих тут немає. Ви гідні похвали за те, що не стали безпечнішими і від нечисленності; вони заслуговують осудження за те, що не пробуджують у
Умовляння приходити до Церкви Читати далі »
Іван Золотоустий “Повчання” Якщо ми будемо постійно вправлятися в читанні Священного Писання, то будемо спроможні досягти свого спасіння, пізнаємо і справедливі догмати, і життя доброчесне. Хіба би хто був надто впертим, непохитним та лінивим; дарма що не дістав ніякої вигоди: при всьому тому в нинішній час збере плід і отримає якусь користь, хоча і не
Про читання Священного Писання Читати далі »
Іван Золотоустий “Повчання” Будемо завжди звертатися до Бога і в Нього просити всього. Ніщо не можна порівняти з молитвою: вона і неможливе робить можливим, важке – легким, незручне – зручним. Її відправляв і блаженний Давид, тому і говорив: “Сім раз на день я Тебе хвалю за Твої присуди справедливі” (Пс. 119, 164). Якщо ж цар,
Іван Золотоустий “Повчання” Хрест раніше був найменуванням осуду і покарання, а тепер став почесним та жаданим; раніше хрест був предметом ганьби і катування, а тепер став предметом слави та честі. А що хрест дійсно є славою, послухаймо Христа, Котрий говорить: “…прослав Мене, Отче, у себе – славою тією, що її Я мав у Тебе перед
Про Хрест і Хресне Знамення Читати далі »
Іван Золотоустий “Повчання” Навчимося поступливосте і лагідності у Спасителя: “…навчіться від Мене, – говорить Він, – бо Я лагідний і сумирний серцем” (Мт. 11, 29), і відкинемо всяку гнівливість. Повстане хто проти нас, – тож будемо ми смиренні. Стане хто чинити з нами нахабно, — тож будемо ми послужливі. Буде хто говорити в’їдливо і терзати
Про поступливість та лагідність Читати далі »